Згідно Закону України "Про господарські товариства", господарські товариства - це підприємства, організації, створені на основі договору між юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності в цілях отримання прибутку. Частина з них створюється і здійснює свою діяльність на основі установчого договору, друга група - на основі установчого договору і статуту. До основних видів господарських товариств відносяться повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерні товариства.

При проведенні аналізу фінансових активів важливе значення мас розрахунок величини їх вартості з урахуванням фактора часу. Такий підхід передбачає, що вартість грошових надходжень (потоків), що нараховуються і виплачуються на відповідні активи змінюється в часі. На цей процес впливають різні фактори: інфляція, дефляція, можливість одержання грошових потоків за альтернативними вкладеннями, ліквідність фінансових активів та ін. Визначення вартості активів з урахуванням часу використовується при прийнятті рішень з питань фінансування га інвестування тих чи інших проектів. Важливе значення такому аналізу належить при розрахунках вартості купівлі або продажу активів, проведенні порівняльної характеристики вартості активів, розробці моделей формування портфеля цінних паперів та ін.

 Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банка­ми щодо відкриття рахунків регулюються Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківсь­ких рахунків» та Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій від­кривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних ра­хунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів, залучених для забезпечення певної діяльності, здійснюються в процесі проведення фінансової політики. Фінансова політика - це управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. Фінансова політика проводиться з урахуванням вимог фінансово кредитного механізму, який діє в країні, а також регіональних, галузевих та інших особливостей фінансового розвитку. Фінансова політика має за мсту вирішення певних задач шляхом використання відповідних інструментів.

Фінансова система - це сукупність фінансових операцій, які проводяться суб'єктами фінансової діяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізму. Розгляд фінансової системи за складом суб'єктів передбачає визначення підсистем діяльності таких суб'єктів. До них відносяться; державні фінанси, фінанси недержавних підприємств і установ, фінанси громадян, фінанси спільних підприємств, фінанси закордонних юридичних та фізичних осіб та ін. В свою чергу, кожен із названих елементів включає певну сукупність фінансових операцій, яка розглядається як фінансова підсистема.

Реалізація призначення фінансів проявляється через їх функції. Фінанси виконують декілька важливих функцій у соціально-економічному розвитку країни. До найбільш важливих функцій відноситься:

1. Мобілізація ресурсів.

2. Розподіл залучених ресурсів.

3. Організація раціонального використання залучених ресурсів.

4. Здійснений контролю за формуванням і використанням залучених ресурсів.

Термін фінанси походить від латинського "financia", що означає дохід, готівка. В широкому значенні фінанси - це грошові кошти, грошові обороти. Фінанси виникли в період формування державності і становлення товарно-грошових відносин. Вперше цей термін почав використовуватись в XIII-XV ст. в Італії, де міста Флоренція, Венеція, Греція перетворились на провідні торсові центри. В умовах натурального господарства переважна частина доходів держави мала натуральний характер. В цей період фінанси зводились до формування доходів держави і державних видатків. Розвиток міст, ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин. Державні фінанси все більше приймають грошові форми. В свою чергу, це спонукало прискорення первісною нагромадження капіталу.