В умовах ринкової конкуренції ділова репутація
фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке
вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250,
визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво
клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено
порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що,
вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів,
необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.
Аудиторська
фірма - це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань
діяльності господарських товариств, яка має право вести виключно аудиторську
діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких
організаційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.
Відповідно
до Постанови Верховної Ради України №3126-ХІІ "Про порядок введення в дію
Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р.,
Постанови Кабінету Міністрів № 326 від 4 травня 1993 р. та розпорядження
Кабінету Міністрів України № 1042 від 6 грудня 1993 р. у складі Інституту
підготовки спеціалістів статистики та ринку створений Національний центр обліку
та аудиту України (НЦОАУ). Основними завданнями НЦОАУ є:
Організацію
управління аудитом очолює Аудиторська палата України (далі АПУ). Аудиторська
палата є незалежним самостійним органом, мета якого - сприяти розвитку,
вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. АПУ функціонує на
засадах самоврядування, є юридичною особою, має свою печатку, емблему, рахунки
в банках, веде бухгалтерський облік та складає звітність в установленому
порядку.
Метою
перевірки звітності аудитором є висловлення своєї думки про достовірність цієї
звітності та її подання відповідно до загальноприйнятих принципів
бухгалтерського обліку.
Стандартами
аудиту називають загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні
дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків,
тобто здійснюючи аудит фінансової звітності. Ці вимоги стосуються як
професійної підготовки аудиторів (компетентність та незалежність аудиторів),
так і аудиторської звітності та достатності аудиторських свідчень і доказів.
Одним
із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи
з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення
предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати
економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що
перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен
розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.
Спільним
між аудитом і ревізією насамперед є те, що вони проводяться на основі
документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності,
які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням,
об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і
результатами.