Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Бюджетний дефіцит – це фінансове явище, що необов’язково відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною:

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

Дефіцит державного бюджету - явище в економіці не нове. Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель.

Дефіцит бюджету – це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Розподіл      і      перерозподіл      валового      внутрішнього      продукту супроводжуються складним процесом формування фінансових ресурсів, їх розміщенням   і   використанням.   Останнє   зумовлюється   різноманітністю економічних зв'язків у суспільстві, багатогранністю фінансових відносин та їх специфікою. Обслуговування різноманітних видів діяльності (виробництво, торгівля, невиробнича сфера тощо), що відбуваються у процесі суспільного відтворення накладає свій відбиток на фінансові відносини. Зберігаючи свої основні риси як розподільної категорії, фінанси відображають особливості того характеру діяльності, в якому вони функціонують. У результаті діяльності суб'єктів фінансової системи виникають різні форми фінансових відносин, відповідно зумовлюючи зміст їхньої фінансової роботи. Це пов'язано з утворенням різноманітних фінансових підрозділів або сфер і ланок єдиної фінансової системи держави. Кожна така сфера і ланка виконує свою особливу роль у формуванні і використанні фінансових ресурсів. Всі фінансові підрозділи у формі сфер і ланок групуються за характером відповідних економічних відносин, урегульованих фінансово-правовими нормами, створюють єдину фінансову систему. Фінансова система характеризується внутрішньою структурою і організаційною будовою. Внутрішня структура фінансової системи являє собою сукупність відокремлених, зле взаємопов'язаних сфер і ланок, кожна з яких відображає специфічні форми та методи формування і використання фінансових ресурсів.

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

Управління фінансами з боку державних органів влади відіграє важливу роль в забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. З використанням фінансових важелів здійснюється управління грошовими потоками, що забезпечують реалізацію державних соціальних програм, розвитку підприємницької діяльності, залучення і використання інвестиційних ресурсів, обсягів кредитування економіки, надходження та відтік капіталів за межі країни та ін. В сучасних умовах основною метою проведення таких операцій є забезпечення стабільною, поступального, соціального і економічного розетку держави. Заходи фінансового регулювання проводяться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському та місцевому. Координація їх проведення у напряму досягнення визначених цілей - це також одна із важливих задач управління державними фінансами.

Державна фінансова політика проводиться шляхом використання певних способів. Кожний з них здійснюється з метою досягнення певних результатів і з використанням відповідних методів. Для забезпечення проведення ефективної фінансової політики доцільно розробити певну їх систему. При цьому вони повинні бути тісно пов'язаними між собою і доповнювати один одного. В економічній теорії така система, як правило зводяться до поняття фінансовий механізм. Це сукупність форм і методів формування і використання фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач.

Важлива роль в проведенні фінансової політики належить розробці та реалізації фінансових планів. Вони приймаються на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському, місцевому, підприємствами і установами та іншими суб'єктами фінансової діяльності. За допомогою фінансових планів здійснюється прогнозування фінансового розвитку об'єкта. Прийняті та затверджені плани розглядаються як керівний документ, що є основою проведення фінансового планування об'єкту. Особлива роль в проведені державної фінансової політики належить загальнодержавним планам.