Платниками
платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є усі
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які
здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними
інвестиціями.
Резервний
капітал підприємства можна розглядати в широкому та вузькому розумінні.
У
широкому розумінні до
резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття
можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні з
резервним капіталом ідентифікується капітал, який формується за рахунок
відрахувань з чистого прибутку і відображений за статтею балансу «Резервний
капітал». В економічній літературі резерви підприємства прийнято класифікувати
за такими ознаками:
Товариство
з додатковою відповідальністю — об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи
громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою
здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого розділений на частки
визначених установчими документами розмірів, а в статуті передбачена конкретна
майнова відповідальність учасників при недостатності засобів товариства.
У 1976
р. американський економіст Стефан Росс запропонував теорію арбітражного
ціноутворення як альтернативну версію моделі оцінки капітальних активів.
Дослідження, що проводилися в США стосовно відповідності лінії дохідності ринку
цінних паперів і реальної дохідності на ринку капіталів, показали деяку
уразливість моделі МОКА. Ретроспективні ставки дохідності, визначені за
моделлю, часто не відповідали реальній дохідності цінних паперів. Тому тривав
пошук виявлення зв’язків між дохідністю і ризиком за цінними паперами.
Найпоширенішим
і найефективнішим способом зменшення витрат на виробництво і реалізацію
продукції є їх планування. Мета планування витрат — визначення
можливості найефективнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових
ресурсів на одиницю продукції. Зниження собівартості за рахунок економії
сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виготовити
значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та розширити
можливості самофінансування. Зменшення витрат на одиницю продукції є
матеріальною підставою для зниження ціни, а, значить — прискорення оборотності
оборотних засобів.
Дивідендна
політика — керована діяльність
підприємства, спрямована на забезпечення формування доходу власників його
корпоративних прав. Дивідендна політика формується як системна сукупність цілей
та завдань у сфері участі власників у прибутках підприємства.
Корпоративні права — це права особи,
частка якої визначається у статутному фонді (майні) організації, що включають
правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією,
отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у
разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами.
Рентабельність
означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції
(товарів, робіт, послуг) чи окремих її видів; прибутковість підприємств,
організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності,
прибутковість різних галузей економіки.
Податки,
податкова політика, податкова система, оподаткування постійно знаходяться в
центрі уваги всього суспільства в кожній державі. Податки — це необхідна,
первинна умова існування та діяльності держави, неодмінна ознака цивілізації
будь-якого суспільства.