У чому полягає сутність дивідендної політики та у яких
формах можуть виплачуватись дивіденди?
Дивідендна
політика — керована діяльність
підприємства, спрямована на забезпечення формування доходу власників його
корпоративних прав. Дивідендна політика формується як системна сукупність цілей
та завдань у сфері участі власників у прибутках підприємства. При формуванні дивідендної
політики, менеджмент підприємства має визначитися, як правило, із такими
питаннями:
1. Рівень прибутковості корпоративних прав власної емісії.
2. Співвідношення розподілу прибутку проти його тезаврації.
3. Рівень грошових виплат з прибутку – високі чи низькі
грошові дивіденди, інші форми грошових виплат.
4. Регулярність чи дискретність виплати дивідендів.
5. Частота виплати дивідендів.
6. Форма оприлюднення параметрів обраної дивідендної
політики тощо.
У
теоретико-методологічному доробку західної фінансової науки є розроблена велика
кількість теорій дивідендної політики. До числа найбільш поширених теорій
дивідендної політики підприємства можна віднести наступні моделі:
1. Модель Міллера – Моділіані.
2. Модель синиці в руках.
3. Модель податкових переваг.
4. Сигнальна модель.
5. Модель М. Дженсена.
6. Модель Ла Порта.
Згадані
вище теоретичні моделі обґрунтування величини грошових дивідендних виплат
визначають особливості формування дивідендної політики з позицій ринку, однак
менеджери, приймаючи управлінські фінансові рішення щодо дивідендної політики
використовують, як правило, наступні методи нарахування грошових дивідендів,
зокрема:
- залишковий метод дивідендних виплат;
- метод стабільних дивідендів;
- метод гнучкої дивідендної політики;
- метод стійкого приросту дивідендів;
- метод стабільних дивідендів та екстра виплат;
- метод компромісу.
Таким
чином, дивіденди можуть виплачуватись у грошовій формі (у національній та
іноземній валюті) та у формі, іншій, ніж грошова. Також дивіденди можуть
виплачуватись у вигляді акцій (часток, паїв), випущених підприємством, яке
нараховує дивіденди.
|