Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі означає багаторазове оподаткування одного і того ж об’єкта оподаткування однотипними податками в різних країнах. Подвійне оподаткування має наслідком погіршення інвестиційного клімату у відповідних країнах, зменшення доходів бюджету та "втечу капіталів ” за кордон, тобто може сприяти великій зацікавленості платників в ухиленні від сплати податків. Ця проблема набула великого значення вже на початку минулого століття, а з розширенням економічних зв’язків між країнами, глобалізацією світової економіки стала одним із аспектів міжнародного економічного та фінансового співробітництва.

В умовах ринкових відносин розвиток економіки має циклічний характер, тому держава може використовувати непрямі методи, в тому числі і податкову політику для макроекономічного регулювання, тобто для стабілізації економічного циклу (короткотермінові завдання) та стимулювання економічного зростання (довгострокові завдання). Для вирішення цих завдань використовуються різні важелі.

Податкова політика може впливати на мікроекономічні показники за рахунок диференціації умов оподаткування як для окремих товарів або товарних груп, так і для платників, в залежності від завдань, які намагається досягнути держава. При цьому завдання, які вирішує податкова політика, можуть мати цілі втручання в економічні процеси: стимулювання чи обмеження виробництва того чи іншого товару, розвиток визначених галузей виробництва, розвиток виробництва на певних територіях, стимулювання науково-технічного прогресу, регулювання експорту та імпорту, вирішення соціальних проблем, тощо.

Доходи платника, які включаються і які не включаються до загального оподатковуваного доходу є чітко визначеним в законі.

В залежності від статусу платника та виду доходу існують особливості у визначенні об’єкта оподаткування.

Порядок стягнення податку на доходи фізичних осіб передбачає право платника на податковий кредит. Податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального оподатковуваного доходу.

Пільги по податку на доходи фізичних осіб називаються податкові соціальні пільги. Так, платники податку, які отримують дохід у вигляді заробітної плати з джерел на території України, розмір якої не перевищує прожиткового мінімуму, збільшеного у 1,4 рази та округленої до найближчих 10 гривень, мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного працедавця на суму податкової соціальної пільги.

На відміну від більшості інших податків, нарахування і сплата податку на доходи фізичних осіб може покладатись не лише на платника, а і на іншу юридичну чи фізичну особу, яка виплачує відповідні доходи платнику і яка дістала назву податкового агента. Податковий агент - це юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують майнове право або відношення позики власника цінного папера до емітента. Існують такі види цінних паперів: облігації, акції, векселі, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.