Податкова політика може впливати на мікроекономічні показники за рахунок диференціації умов оподаткування як для окремих товарів або товарних груп, так і для платників, в залежності від завдань, які намагається досягнути держава. При цьому завдання, які вирішує податкова політика, можуть мати цілі втручання в економічні процеси: стимулювання чи обмеження виробництва того чи іншого товару, розвиток визначених галузей виробництва, розвиток виробництва на певних територіях, стимулювання науково-технічного прогресу, регулювання експорту та імпорту, вирішення соціальних проблем, тощо. Для цього використовуються такі елементи оподаткування, як диференціація податкових ставок, звільнення від оподаткування деяких платників, товарів, галузей чи територій, надання податкового кредиту та податкових знижок, амортизаційна політика, включення до валових витрат деяких видів видатків підприємств, тощо. Якщо ж метою економічної політики держави є стимулювання конкурентних відносин, коли саме ринковим механізмам віддають перевагу в процесах регулювання економічного розвитку, податкова політика будується на принципах нейтральності, тобто держава до всіх суб’єктів підприємницької діяльності пред’являє однакові податкові вимоги, значно обмежуючи податкові пільги та диференціацію податкових ставок, стимулюючи розвиток нових підприємств, особливо малого і середнього бізнесу.

 Податки мають різні можливості щодо вирішення тих чи інших завдань. Так, для впливу на відтворювальні процеси використовуються насамперед такі прямі податки, як податок на прибуток підприємств, податок на землю. Для вирішення соціальних проблем використовуються непрямі податки та прибутковий податок з громадян. Так, податок на додану вартість не стягується з таких товарів та послуг, які мають соціальну направленість, наприклад ліки, послуги освіти охорони здоров’я, тощо. Акцизний збір оподатковує лише товари не першої необхідності та товари, вживання яких держава намагається обмежити. За рахунок прибуткового податку з громадян звільняються від оподаткування особи з невеликими доходами, а також певні платники.

 Механізм впливу податків на мікроекономічні показники тісно пов’язаний з перекладанням податків, тобто з реальним розподілом податкового тягаря між платником та його покупцем або постачальником завдяки змінам в обсязі доходів та товарних цін, які є наслідком змін в умовах оподаткування. Як вже було зазначено раніше, перекладання податків залежить від еластичності попиту та умов пропозиції щодо окремих товарів, а також механізму стягення податків - по прямих податках податкових тягар перекладається на покупця за рахунок підвищення ціни лише по товарах з нееластичним попитом, в більшості інших випадків тягар прямих податків повністю або більшу його частину несе виробник. По непрямих податках податкових тягар повністю або більшу частину майже завжди несе споживач, за винятком товарів з високим показником еластичності попиту. Таким чином, прямі податки використовуються перш за все для стимулювання виробництва окремих товарів та послуг, а непрямі - для стимулювання або обмеження споживання окремих видів товарів.