Порядок
стягнення податку на доходи фізичних осіб передбачає право платника на
податковий кредит. Податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених
платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у
резидентів (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного
збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального
оподатковуваного доходу.
Платник податку має право на податковий кредит
лише один раз на рік за наслідками звітного податкового року. Для його
отримання платник має подати річну податкову декларацію до податкових органів,
де зазначаються суми отриманого доходу та підстави для нарахування податкового
кредиту із зазначенням конкретних сум.
До складу податкового кредиту включаються
фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а
саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною,
іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця
товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Зазначені
документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником
податку.
Платник податку має право включити до складу
податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом
такого звітного року:
• частину суми процентів за іпотечним
кредитом, сплачених платником податку (після прийняття відповідного закону про
іпотеку);
• суму коштів або вартість майна, переданих
платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим
організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки,
але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного
доходу такого звітного року;
• суму коштів, сплачених платником податку на
користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або
вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого
ступеня споріднення (подружжя, батьки, діти), але не більше суми місячного
прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та округленої до
найближчих 10 гривень у розрахунку за кожний повний або неповний місяць
навчання протягом звітного податкового року;
• суму власних коштів платника податку,
сплачених на користь закладів охорони здоров'я за лікування такого платника
податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення у розмірах, що не
покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування
(після прийняття відповідного закону про медичне страхування);
• суму витрат платника податку на сплату за
власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за
договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного
страхування (після прийняття закону про недержавне пенсійне страхування) як
такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення,
яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного
податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
а) при страхуванні платника податку - суму
місячного прожиткового рівня для працездатної особи помноженої на 1,4 та
округленої до найближчих 10 гривень;
б) при страхуванні члена сім'ї платника
податку першого ступеня споріднення - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті
„а”.
Якщо платник податку або члени його сім'ї
першого ступеня споріднення були застраховані їх працедавцями, то гранична
сума, встановлена підпунктом ''а'' або ''б'', зменшується для відповідної
застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених її працедавцем
протягом такого звітного податкового року.
Якщо член сім'ї платника податку першого
ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим
страховим договором, то платник податку не має права включати до складу свого
податкового кредиту суму за страхування такого члена сім’ї;
• суми витрат платника податку із штучного
запліднення і оплати вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням
дитини.
Податковий кредит може бути нарахований
виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер, а його
загальна сума не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу
платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Тобто,
якщо платник податку одержує інші види доходу, відмінні від плати за найману
працю – він не має права на отримання податкового кредиту.
Якщо платник податку не скористався правом на
нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то
таке право на наступні податкові роки не переноситься.
|