Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі означає багаторазове оподаткування одного і того ж об’єкта оподаткування однотипними податками в різних країнах. Подвійне оподаткування має наслідком погіршення інвестиційного клімату у відповідних країнах, зменшення доходів бюджету та "втечу капіталів ” за кордон, тобто може сприяти великій зацікавленості платників в ухиленні від сплати податків. Ця проблема набула великого значення вже на початку минулого століття, а з розширенням економічних зв’язків між країнами, глобалізацією світової економіки стала одним із аспектів міжнародного економічного та фінансового співробітництва.

 Історично склалися два підходи до оподаткування доходів міжнародного бізнесу – за статусом платника та за джерелом походження доходів. В країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, підлягають оподаткуванню доходи резидентів, отримані як в даній країні, так і за її межами. В країнах, де оподаткування ведеться за джерелом походження доходів, оподатковуються лише доходи, отримані на території даної країни, без залежності хто їх отримав: резидент чи нерезидент даної країни. Зрозуміло, що якщо міжнародна корпорація має компанії в країнах з різними податковими режимами оподаткування, вона заплатить подвійну суму податків з одного і того ж доходу: в країні, де оподаткування ведеться за статусом платника – податок з доходу, отриманого не лише в цій країні, але й в усіх інших; в країні, де оподаткування ведеться за джерелом походження - повну суму податку з доходу, отриманого на території даної країни.

 Крім того, проблеми виникають і через різні юридичні трактування в законодавстві різних країнах статусу платника, в результаті чого, навіть якщо міжнародний бізнес ведеться в країнах, де оподаткування ведеться за статусом платника, можливе не лише подвійне оподаткування, а й повна несплата податків в будь-якій країні.

 Таким чином, для виключення подвійного оподаткування в міжнародному бізнесі можна як гармонізувати національну податкову систему у напрямку міжнародної універсалізації, так і досягати міждержавних домовленостей щодо взаємної узгодженості в оподаткуванні резидентів даних країн.

 В Україні прибуткові податки стягуються за статусом платника, тобто у резидентів України оподаткуванню підлягають як доходи, отримані на території України, так і за її межами. Крім того, нерезиденти також сплачують прибуткові податки, але лише з доходів, отриманих в Україні (територіальний принцип) і лише в тому випадку, якщо міжнародними договорами України з відповідними країнами не передбачено іншого порядку. Для виключення подвійного оподаткування для резидентів України застосовується метод податкового кредиту: податки, сплачені за межами України з доходу, одержаного в країнах, з якими у нашої держави є договори про виключення подвійного оподаткування, зменшують податкові зобов’язання при визначенні суми податку, що підлягає сплаті в Україні, але не на всю суму сплачених податків за кордоном, а лише в межах суми податків, обчислених за українським законодавством. Тобто, якщо рівень оподаткування в іншій країні вище, ніж в Україні, зарахуванню підлягатиме не вся сума податків, сплачених в іншій країні, а лише та її частина, що відповідає рівню оподаткування в Україні.