Необхідно розрізняти грошовий потік від балансового прибутку. Грошовий потік — це прибуток від інвестиційного проекту після оподаткування, але перед нарахуванням амортизації, виплатою відсотків і дивідендів. Якщо розглядати грошовий потік і прибуток протягом усього життєвого циклу проекту, то вони будуть ідентичними, але їх розподіл у часі виявиться різним. З огляду на вартість грошей у часі розподіл платежів у часі відіграє надзвичайно велику роль. Чисті грошові потоки показують різницю між надходженням грошових потоків за проектом і їх відтоком. Вони демонструють, чи варто реалізовувати інвестиційну пропозицію, на відміну від оцінок, що ґрунтуються на принципах бухгалтерського облі­ку, які визначають, наприклад, як швидко потрібно амортизувати капітальну інвестицію. Немає сенсу звертати увагу на амортизацію, оскільки вона вже була врахована як відтік капіталу у першому році (роках) інвестиційного проекту. Так само не варто враховувати відсоткові платежі, оскільки вони вже враховані у дисконтній ставці, яка використовується для дисконтування грошових потоків.

У даному разі необхідно скласти разом передбачені грошові потоки і не чіпати інформацію з прогнозованого на майбутнє звіту про прибутки і збитки. При розгляді прогнозів з продажу та експлуатаційних витрат необхідно враховувати такі зауваження:

У більшості випадків потреба в оборотному капіталі може бути розрахована на основі інформації, наведеної у балансі. Визначаються вартість запасів і дебіторська заборгованість (тобто товари  були реалізовані, але гроші не були отримані, оскільки клієнти взяли їх у кредит) мінус кредиторська заборгованість (тобто, коли матеріали отримуються від постачальників у кредит і за них ще не розрахувалися).

Незворотні витрати — це витрати, які вже було здійснено і вони не приносять жодних вигод, а додаткові надходження можуть бути отримані лише за умови подальшого інвестування коштів. Цей принцип схожий з тим, коли замість запланованого невеликого прибутку одержали значний прибуток. Наприклад, немає сенсу включати до грошового потоку здійснені раніше витрати на придбання земельної ділянки у разі, коли на поточний момент планується збудувати на ній будівлю, оскільки витрачені на придбання ділянки кошти є незворотними витратами.

Все ще багато нових інвестиційних проектів переобтяжені сто­ронніми витратами, які значно ускладнюють бачення того, варто чи ні реалізовувати інвестиційний проект. Наприклад, при здійсненні аналізу не варто враховувати в інвестиціях частку накладних витрат. Така практика призводить до відхилення потенційно прибуткових інвестиційних проектів, оскільки компанія сама по собі має дуже велику корпоративну структуру або ж здійснює занадто багато напрямів діяльності. Якщо центральні органи управ­ління на підприємстві налічують 50 осіб і немає потреби збіль­шувати управлінський персонал для реалізації нового інвестиційного проекту по виробництву нового продукту, тоді немає потреби у додаткових витратах на центральні органи управління.

При оцінці інвестицій, з одного боку, враховуються нематеріальні втрати і вигоди, які можуть вплинути на діяльність підприємства. Аналіз затрат і вигод (СВА), з іншого боку, забезпечує глобальніший аналіз, ніж більшість інвестиційних оцінок, і спрямовується на встановлення затрат і вигод для суспільства в цілому, для всіх акціонерів, а не тільки для підприємства.

Освоєння інвестицій здійснюється двома шляхами: через фінансування інвестицій або через придбання капітальних активів. І в тому, і в іншому випадку інвестиційний процес проходить стадію капіталізації, у будівельне виробництво залучаються фінансові і матеріально-технічні ресурси, які шляхом освоєння перетворяються на капітальні активи.

Раніше тут розглядався б метод розрахунку вартості індивідуальних джерел капіталу, таких як новий акціонерний капітал і позичка. Ключове припущення, що стоїть за цими розрахунками, полягає в тому, що співвідношення «борг — власний капітал» як перед, так і після залучення коштів, є помірковано оптимальним. Під терміном «помірковано оптимальний» мається на увазі, що зміна у співвідношенні «борг — власний капітал» не призведе сама по собі до значної зміни показника середньозваженої вартості капіталу. Якщо зміна співвідношення «борг — власний капітал» впливає на середньозважену вартість капіталу, вартість кожного з джерел коштів не може розраховуватись незалежно. Наприклад, збільшення заборгованості може призвести до зростання вартості існуючого власного капіталу. Дослідження стосовно впливу гірингу на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу має відносно невеликий вплив на вартість капіталу.

У попередніх міркуваннях припускалося, що рівень інфляції протягом періоду, що аналізується, становить нуль. Але значення річного показника інфляції, що дорівнює нулю, є надзвичайним явищем. За всю недовгу історію існування економіка України ще не мала такого показника, і виходячи з тенденцій розвитку світової економіки, навряд чи колись матиме навіть за умови реалізації позитивного сценарію розвитку. Існує два шляхи врахування інфляції при розрахунку вартості капіталу. У першому випадку можна виключити вплив інфляції як з вартості капіталу, так і з очікуваних грошових потоків. У даному разі чиста теперішня вартість і дохід розраховуються на основі нетто-підходу до інфляції.

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти приносять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли продажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна вигода досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потреби» суспільства, що диктуються урядом.