Як вже зазначалось, податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, а саме - однією з форм універсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 році, і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.

Платниками податку на додану вартість є як юридичні особи (резиденти та нерезиденти, суб’єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності), так і фізичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності – в тому випадку, якщо вони ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню).

Основна ставка по податку на додану вартість становить 20 відсотків. Крім того, існує нульова ставка ПДВ, введення якої передбачає створення пільгових умов для деяких видів товарів. Існування лише однієї ставки по податку на додану вартість, з одного боку має позитивний вплив, оскільки спрощує механізм стягнення податку та нейтрально впливає на ринковий механізм ціноутворення. З іншого боку, негативним є вплив на вирішення соціальних проблем, оскільки предмети першої необхідності оподатковуються за універсальною ставкою, що збільшує податковий тягар для малозабезпечених верств населення. Саме тому, в більшості розвинутих країн існують кілька ставок по ПДВ, і саме на товари першої необхідності їх розмір є нижчим за основну ставку, не дивлячись на те, що експерти та науковці вважають існування єдиної ставки більш доцільним.

База оподаткування - це оборот у вартісному виразі до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Слід звернути увагу, що всі інші непрямі податки (наприклад, акцизний збір, мито), які були включені в ціни товарів, являються базою оподаткування ПДВ. Для різних видів операцій встановлюється різний порядок визначення бази оподаткування, що зумовлене в тому числі і намаганням мінімізувати ухилення від цього податку. Так, якщо при продажу товарів за кошти між незалежними особами базою оподаткування виступає фактично отримана сума продавцем, то при бартерній операції, чи при продажу пов’язаним особам фактично отримана сума може бути збільшена податковими органами, якщо вони вважають, що ціна реалізації була нижча за звичайні ціни по таких товарах.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Перелік пільг щодо ПДВ, які діють згідно із законодавством України, є досить поширеним. Основна причина полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка ж до того ж є доволі високою. Одним з видів пільг, що надаються, є звільнення від оподаткування. Крім цього, як вже було зазначено вище, ряд операцій не є об’єктами оподаткування, по ряду операцій введено нульову ставку. По операціях, що звільнені від оподаткування і що не є об’єктом оподаткування, суми ПДВ, що сплачені постачальникам за придбані товари, роботи, послуги для виробничого призначення відносяться на валові витрати, тобто збільшують собівартість товарів, робіт, послуг. Таким чином, віднесення цих сум до податкового кредиту не відбувається.

Для того, щоб визначити до декларації за який саме звітний період має бути віднесена та чи інша операція, пов’язана зі сплатою ПДВ до бюджету, в законі визначаються дати виникнення податкового зобов’язання та податкового кредиту.

Сплата податку, сума якого визначена платником у декларації, провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням відстрочити сплату ПДВ (сплатити належну суму податку не в момент митного оформлення товару, а пізніше) шляхом надання органам митного контролю простого векселя на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель).

Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.