Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.

 Акцизний збір був введений на Україні в 1992 році. Його введення переслідувало мету збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

 На відміну від податку на додану вартість, акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи і послуги. Об’єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, в той час як ПДВ нараховується тільки на її частину - додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, в той час як ПДВ стягується за універсальною ставкою. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак, він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, в той час як ПДВ - на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом’якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.

 Політика держави в акцизному оподаткуванні в Україні дуже часто змінювалась: перелік оподатковуваних товарів був набагато більшим, ніж існує нині. Лише в 1999 році відмовились від включення до підакцизних товарів широкого переліку високорентабельних товарів, зосередивши увагу на найбільш ефективних у фіскальному відношенні. Постійні зміни відбувались у визначенні платників, об’єкта оподаткування, порядку визначення ставок акцизного збору. Спочатку майже всі ставки були визначені у процентах до оподатковуваного обороту, а з 1996 року на більшість товарів були встановлені тверді ставки.

 До грудня 1993 року стягнення акцизного збору по імпортних товарах проводилося за тими же ставками, що й по вітчизняних. З вказаної дати по деяких імпортних підакцизних товарах установлюються ставки, що перевищують у декілька разів ставки на аналогічні вітчизняні товари, це перш за все алкогольні і тютюнові вироби. Причина такої диференціації полягала в намаганні законодавців як збільшити бюджетні надходження, так і захистити вітчизняних товаровиробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами. Жодна з цих цілей досягнута не була - імпортні підакцизні товари почали завозитись без сплати податків, для чого використовувались як законні так і незаконні методи ухилення, що тільки загострило проблему конкуренції і залишило бюджет без надходжень. У зв’язку з цим в 1996 році були внесені значні зміни в сторону зниження ставок акцизного збору, особливо щодо оподаткування імпортних товарів, насамперед алкогольних і тютюнових виробів. Крім того, запроваджено акцизні марки на ці товари для зменшенні ухилення від сплати податків і полегшення контролю податкових органів.