Економічна теорія розглядає інвестування як взаємодію пропозиції капіталу і потоку інвестиційних можливостей. Було б помилковим дійти висновку, що безперервний потік інвестиційних можливостей подає для оцінки сам себе. Тільки інвестиційні проблеми «проявляють» себе у вигляді поломки обладнання, яке вже неможливо відремонтувати, саме тоді, коли виконується замовлення найбільш шанованого клієнта. Взагалі, чим раніше можна визначити інвестиційну можливість, тим більшим буде масштаб винагороди.

Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвестиційні проекти в ізоляції, тобто приймати лише ті, які пропонують позитивне значення чистої теперішньої вартості, і відкидати всі інші. Вона є цілісною частиною процесу корпоративного планування фірми і має, таким чином, бути узгодженою з цілями і стратегіями підприємницької діяльності.

Проходячи стани оцінювання, пропозиція передається через різ­
ні рівні затвердження організаційної ієрархії до тих пір, поки нарешті не буде прийнята або відкинута. Факти свідчать, що центральною силою у процесі прийняття рішення є бажання керівника взяти на себе відповідальність за інвестиційну пропозицію. У даному разі рішення приймається не з огляду на пропозицію як таку, а з урахуванням того, чи підвищить це власну ре­путацію керівника або яким чином вплине на його подальшу кар’єру. На практиці буває так, що особи, залучені до попередніх досліджень та оцінки проектів, дістають підвищення по службі до рівня осіб, які приймають рішення у головному офісі щодо підтримки і прискорення реалізації цих самих проектів. У великих організаціях затвердження більшості проектів є, як правило, формальним підтвердженням уже взятих на себе зобов’язань. Повне відхилення інвестиційної пропозиції зустрічається рідко, але буває, що їх відсилають на доопрацювання і коригування.

Взявши на себе зобов’язання відносно певного проекту, фірма повинна регулярно і систематично оцінювати припущення та інші фактори, з урахуванням яких приймалося рішення, а також контролювати прогрес у розвитку проекту на всіх стадіях його реалізації. Коли зміни у припущеннях і запланованих грошових потоках є істотними, керівництво повинно прийняти рішення відносно того, які з них необхідно внести до певного інвестиційного проекту або у сам процес прийняття рішень.

Будь-яка система контролю потребує зворотного зв’язку, який показує, як добре ця система функціонує. Пост, або проектний, аудит визначається як об’єктивна і незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка повинна включати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також технічне і фінансове його функціонування після прийняття в експлуатацію.

Необхідно розрізняти грошовий потік від балансового прибутку. Грошовий потік — це прибуток від інвестиційного проекту після оподаткування, але перед нарахуванням амортизації, виплатою відсотків і дивідендів. Якщо розглядати грошовий потік і прибуток протягом усього життєвого циклу проекту, то вони будуть ідентичними, але їх розподіл у часі виявиться різним. З огляду на вартість грошей у часі розподіл платежів у часі відіграє надзвичайно велику роль. Чисті грошові потоки показують різницю між надходженням грошових потоків за проектом і їх відтоком. Вони демонструють, чи варто реалізовувати інвестиційну пропозицію, на відміну від оцінок, що ґрунтуються на принципах бухгалтерського облі­ку, які визначають, наприклад, як швидко потрібно амортизувати капітальну інвестицію. Немає сенсу звертати увагу на амортизацію, оскільки вона вже була врахована як відтік капіталу у першому році (роках) інвестиційного проекту. Так само не варто враховувати відсоткові платежі, оскільки вони вже враховані у дисконтній ставці, яка використовується для дисконтування грошових потоків.

У даному разі необхідно скласти разом передбачені грошові потоки і не чіпати інформацію з прогнозованого на майбутнє звіту про прибутки і збитки. При розгляді прогнозів з продажу та експлуатаційних витрат необхідно враховувати такі зауваження:

У більшості випадків потреба в оборотному капіталі може бути розрахована на основі інформації, наведеної у балансі. Визначаються вартість запасів і дебіторська заборгованість (тобто товари  були реалізовані, але гроші не були отримані, оскільки клієнти взяли їх у кредит) мінус кредиторська заборгованість (тобто, коли матеріали отримуються від постачальників у кредит і за них ще не розрахувалися).

Незворотні витрати — це витрати, які вже було здійснено і вони не приносять жодних вигод, а додаткові надходження можуть бути отримані лише за умови подальшого інвестування коштів. Цей принцип схожий з тим, коли замість запланованого невеликого прибутку одержали значний прибуток. Наприклад, немає сенсу включати до грошового потоку здійснені раніше витрати на придбання земельної ділянки у разі, коли на поточний момент планується збудувати на ній будівлю, оскільки витрачені на придбання ділянки кошти є незворотними витратами.

Все ще багато нових інвестиційних проектів переобтяжені сто­ронніми витратами, які значно ускладнюють бачення того, варто чи ні реалізовувати інвестиційний проект. Наприклад, при здійсненні аналізу не варто враховувати в інвестиціях частку накладних витрат. Така практика призводить до відхилення потенційно прибуткових інвестиційних проектів, оскільки компанія сама по собі має дуже велику корпоративну структуру або ж здійснює занадто багато напрямів діяльності. Якщо центральні органи управ­ління на підприємстві налічують 50 осіб і немає потреби збіль­шувати управлінський персонал для реалізації нового інвестиційного проекту по виробництву нового продукту, тоді немає потреби у додаткових витратах на центральні органи управління.