Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвестиційні проекти в ізоляції, тобто приймати лише ті, які пропонують позитивне значення чистої теперішньої вартості, і відкидати всі інші. Вона є цілісною частиною процесу корпоративного планування фірми і має, таким чином, бути узгодженою з цілями і стратегіями підприємницької діяльності. Процес інвестування, або процес перерозподілу ресурсів, до якого він інколи зводиться, є саме тим основним методом, за допомогою якого втілюється стратегія. Хол наводить висловлювання одного з провідних фахівців з планування: «Розміщення ресурсів по різних інвестиційних проектах без солідної концепції як на рівні окремих підрозділів, так і корпорації загалом, дуже нагадує гру у дартс у темній кімнаті». Привабливість інвестиційних пропозицій, що надходять з різних секторів ділового портфеля фірми, залежить не тільки від норми дохідності, що пропонується, але також від стратегічної важливості сектора. Як приклад можна розглянути підхід Бостонської консалтингової групи (Boston Consulting Group), який характеризує підприємницький портфель за такими параметрами, як відносна частка ринку і рівень зростання(так звана матриця БКГ, як це показано на рис. 3.2).

Представлена матриця «два-на-два» визначає чотири види товарного ринку, на яких має змогу діяти фірма: «зірки» (висока частка ринку, високі темпи його зростання), «грошові корови» (висока частка ринку, низький ринковий ріст), «знаки запитання» (низька частка ринку, високий ринковий ріст) та «собаки» (низька частка ринку та низькі темпи ринкового росту). Нормальний розвиток продукту у часі показаний на рис. 3.2. Починається він з потенційно успішного продукту і рухається проти годинникової стрілки, щоб насамкінець бути відторгненим (знятим). Спираючись на цей стратегічний аналіз бізнесового портфеля фірми, пропонується модель розподілу ресурсів, наведена на рис. 3.3. Тут показано, як такий аналіз допомагає розробити стратегію розміщення ресурсів. Діяльність, що пропонує високі темпи зростання і можливість домінування на ринку, є основним напрямом інвестування («зірки» та «знаки запитання»).

У разі досягнення такого домінування темпи зростання починають уповільнюватися, і інвестиції спрямовуються лише на підтримання частки ринку. «Грошові корови» стають генераторами для інших ділянок росту. Напрями діяльності, на яких не вдалося досягти якої-небудь значущої частки ринку протягом їх фази зростання («собаки») стають кандидатами на відторгнення і повинні оцінюватися відповідним чином. Будь-які генеровані кошти мають вкладатися у сектори з високим рівнем росту.

Наведений вище метод є одним з багатьох, якими можуть скористатися фірми у визначенні впливу стратегії на розподіл ресурсів. Розробивши інвестиційну стратегію фірми, можна потім оцінювати окремі проекти на предмет того, чи збігаються вони з довгостроковим стратегічним планом фірми. З цього стає зрозумілим, що оцінка проектів у разі нестачі капіталу або ранжування проектів відбувається не тільки відповідно до їх норми дохідності. Багато компаній відкидають проекти з високою нормою дохідності, оскільки вони перебувають поза сферою стратегічних інтересів фірми.

Бюджет капіталу має бути тісно пов’язаним з корпоративною стратегією, і, таким чином, кожний проект робить свій внесок у реалізацію певних елементів цієї стратегії.

Пропозиції по відсіву.

Неможливо і небажано здійснювати повномасштабну оцінку інвестиційних можливостей, поки вони чітко не визначені. Процес відсіву є важливим інструментом вибору тих проектів, які за тими або іншими параметрами не варті подальших інвестиційних досліджень. На фазі відсіву звертають увагу на таке:

Чи збігається інвестиційна можливість з інвестиційною стра­тегією? Чи потрапляє вона у сектор діяльності, призначеної для зростання, підтримки, відторгнення?

Чи достатньо ресурсів для реалізації проекту (досвід, кошти, інше)?

Чи здійснювана ця ідея технічно?

Чи є якісь свідчення на користь того, що цей проект може забезпечити очікувану дохідність?

Чи прийнятний рівень ризику проекту?

З огляду на те, що якість інформації, яка використовується у разі відсіву, є в цілому низькою, немає сенсу використовувати на цьому етапі складний фінансовий аналіз. І, відповідно, простий метод розрахунку окупності часто застосовується на цій стадії тому, що він дає змогу виконати приблизну оцінку прибутковості і рівня ризику проекту.

Конкретизація.

Інвестиційна пропозиція є невизначеною і безформною до тих пір, поки її чітко не визначено. На стадії конкретизації у процесі інвестиційного аналізу детальна специфікація інвестиційної пропозиції виконується з використанням підбірки інформаційних матеріалів, що описують її технічні та економічні характеристики. Для кожної пропозиції розробляється певна кількість альтернативних варіантів, які повинні бути деталізовані та оцінені з метою створення проекту, який має найпривабливіші фінансові показники. Навіть на цій ранній стадії виникає потреба в розподілі відповідальності. Вже сама по собі діяльність по збиранню інформації потребує спілкування з керівництвом, яке може або підтримати проект, або ж докласти певних зусиль для недопущення його реалізації. Було визначено, що обов’язки і відповідальність стосовно реалізації проекту розподіляються і перерозподіляються до тих пір, поки не виникне ситуація, яка призведе до неминучої реалізації проекту. Обсяг інформації, що збирається для оцінки інвестиційної пропозиції, значною мірою визначається інформацією, потрібною для отримання бажаного рішення, легкістю її опрацювання, а також тим, до якої міри особа, що висунула цей проект, нестиме відповідальність за подальшу діяль­ність, яка ґрунтуватиметься саме на цій інформації.

Класифікація інвестицій.

Необхідна інформація і метод аналізу змінюються залежно від природи проекту. Існує така усталена класифікація інвестиційних пропозицій:

-       заміщення;

-       скорочення витрат;

-       розширення або покращення;

-       нові продукти;

-       стратегія;

-       статутна діяльність і благодійність.

Пропозиції по заміщенню зумовлені перш за все потребою замінити активи, які вже майже виробилися або потребують надзви­чайно високих витрат на підтримання їх у робочому стані. Від заміщення очікується мале покращення або його не очікується зов­сім. Але ці витрати є необхідними для підтримання відповідного рівня виробничих потужностей або якості послуг. Аналіз фахівців-інженерів відіграє найбільшу роль при експертизі цих пропозицій.

Скорочення витрат. Пропозиція по скороченню витрат має на меті їх економію шляхом використання додаткового обладнання або модифікації вже існуючого. Начальники виробничих підрозділів і спеціалісти повинні регулярно переглядати виробничі операції з метою виявлення інвестиційних можливостей, які можуть призвести до скорочення витрат.

Пропозиції по розширенню і покращенню мають відношення до вже існуючих продуктів і спрямовані на збільшення обсягів виробництва, поліпшення сервісних і дистриб’ютерських можливостей; підвищення якості продукту або для підтримки чи зміцнення конкурентної позиції фірми.

Пропозиції щодо нових продуктів мають відношення до всіх капітальних витрат, що стосуються нових продуктів.

Стратегічні пропозиції генеруються на вищому управлінському рівні і включають витрати у нових сферах або у тих, де вигоди будуть отримані поза інвестиційним проектом як таким. Проект може пропонувати негативну чисту теперішню вартість, але у ширшому смислі створювати багатство. Продемонструємо це на таких трьох прикладах:

Диверсифікація проектів може спричинити ефект переходу компанії до менш ризикової категорії (тут мається на увазі важливість специфічного ризику, як у випадку з компанією, що контролюється однією сім’єю).

Патент може бути придбаний не для застосування на фірмі, а для того, щоб запобігти його використанню конкурентами.

У разі, коли важко отримати таку інформацію, як, наприклад, відомості про іноземні ринки, має сенс побудувати невелике, хоча й збиткове підприємство, що дасть фірмі змогу отримати реальну інформацію і бути готовою почати реалізовувати головний інвестиційний проект у найслушніший момент.

Статутна діяльність і благодійність зазвичай не дають фінансових надходжень, хоча й можуть принести фірмі користь іншим чином. Але головним при цьому є мінімізація витрат для досягнення певних цілей.

Кожна пропозиція повинна бути ранжована у кожній категорії за такими ознаками, як вплив на прибуток, ступінь її терміновості, а також, чи може вона бути відкладена або перенесена.

Критичні пропозиції — це капітальні проекти, які повинні бути реалізовані у поточному році для того, щоб запобігти якихось надзвичайних ситуацій або відвернути значні грошові втрати.

Бажані пропозиції — високоприбуткові проекти або проекти, які є надзвичайно важливими для фірми.

Необхідні пропозиції — схожі на критичні пропозиції, за винятком того, що за часом проекти триваліші. Це означає, що вони можуть бути відкладені на один або кілька років до тих пір, поки не знайдуться необхідні кошти.