Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Норма витрат матеріальних ресурсів — гранично допустима величина сировини, матеріалів тощо, що може бути витрачена для виготовлення одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов.

Ефективність використання оборотних фондів оцінюється за допомогою показників, які можна поділити на дві групи: загальні і конкретні. До загальних показників належать матеріаломісткість і матеріаловіддача, які визначаються у вартісних і натурально-вартісних вимірниках.

Оборотні кошти — кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції.

Нормування оборотних коштів може здійснюватися трьома методами:

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) — розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Кредит — позика у грошовій або товарній формі на умовах повернення у визначений термін зі сплатою відсотків. Кредитні відносини не виникають у процесі виробництва, вони тільки опосередковують цей процес. Головна причина виникнення і розвитку кредитних відносин полягає у необхідності забезпечення процесу відтворення.

Самофінансуванню та фінансуванню через механізми ринку капіталу властиві певні недоліки. Першому методу властива обмеженість фінансових ресурсів, які вкладаються у підприємство, другому — складність у реалізації та у виході на ринок капіталу й недоступність для багатьох представників малого і середнього бізнесу.

Кредит надається у двох основних формах: банківський (фінансовий) кредит і комерційний (товарний).