Кожен
вид податків, зборів та обов'язкових платежів мас свої специфічні риси та
функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування.
Платежі, які сплачуються платниками до бюджетів різних рівнів, а також до
загальнодержавних централізованих фондів можна розподілиш на три категорії — це
плата (збір), відрахування (збори) та податок.
До мита
відносяться збори, які держава справляє з тих, кому доводиться звертатися до
органів влади або держустанов за певними послугами цивільно-правового
характеру, що не мають промислового елементу; при цьому розмір збору
встановлюється державною владою без участі зацікавлених сторін.
Проблеми
оподаткування почали хвилювати людство з часів виникнення держави, тобто
відтоді, коли з'явились самі податки як атрибут держави. З розвитком
суспільства відбувається постійне вдосконалення податкової системи, від внесків
у натуральній формі відбувся перехід до грошової форми оподаткування.
Податкова
пільга — встановлене
законодавством виключення із загальних правил оподаткування, яке надає платнику
можливість зменшення належної до сплати суми податку (збору), або звільняє його
від виконання окремих обов'язків і правил, пов'язаних з оподаткуванням.
В
прийнятому Верховною Радою України Законі України від 18 лютого 1997 року №
77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» були
визначені лише основні принципи оподаткування.
Податкова
політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по
вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед
суспільством, за допомогою системи оподаткування країни.