Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи є наукові принципи її побудови.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. 

Разом з набуттям Україною на початку 1990-х років незалежності почала створюватись та інтенсивно розвиватися нова національна податкова система України, яка значною мірою відрізняється від тієї, яка існувала в умовах адміністративно-командної системи в СРСР.

Податкове право — крупний підрозділ (підгалузь) фінансового права, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері оподаткування. 

Гармонізація податків — систематизація та уніфікація податків, координація податкових систем і податкової політики країн, що входять в міжнародні регіональні об'єднання.

Межа оподаткування — це визначення верхньої межі податкових вилучень, що дозволяють здійснювати фіскальну політику, стимулювати розвиток науково-технічної, виробничої діяльності у всіх сферах економіки. 

Особливе місце в теорії фіскального регулювання на сьогоднішній день займає так звана крива Лаффера. Крива Лаффера (англ. Laffer curve) відображає залежність, що ідеалізується, між прогресивністю оподаткування і доходами бюджету. Вперше запропонована в 1974 р. американським економістом Артуром Леффером.

Податковий потенціал  — це умовна можливість держави зібрати до бюджету податки і збори за певний час. 

Податкове навантаження  — це узагальнена характеристика діяльності податкової системи держави, яка показує як податки впливають на фінансовий стан платників податків або на народне господарство в цілому та вказує кількісну оцінку цього впливу (суму податків, їх питому вагу у ВВП або доходах окремих категорій платників).

Практика оподаткування використовує декілька видів непрямих податків — універсальні і специфічні акцизи, а також мито.