Для оцінки ефективності використання основних фондів використовують ряд показників, які можна поділити на дві групи: загальні і часткові (індивідуальні).

Загальні показники залежать від багатьох інших факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів. Одним з основних загальних показників є фондовіддача (вимірюється у гривнях).

Згідно пункту 1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальні активи — об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому певним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Оренда — явище багатогранне, у межах кожного орендного договору здійснюється декілька різноманітних господарських операцій з:

•    передачі і повернення об'єкта оренди;

•    нарахування орендної плати і сплати орендних платежів.

Крім того, залежно від умов договору, орендодавець або орендар можуть здійснювати витрати на утримання й експлуатацію об'єкта оренди та його поліпшення.

Амортизація — систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизація основних фондів нараховується у бухгалтерському і податковому обліку. У податковому обліку нарахування амортизації здійснюється згідно ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно названого Закону амортизації підлягають витрати на придбання, самостійне виготовлення, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів і нематеріальних активів, а також витрати на капітальні поліпшення землі.

За своїм економічним змістом амортизацію можна розглядати як поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, перенесення вартості машин, будівель тощо на вироблювану продукцію або поступову сплату боргу фізичною або юридичною особою шляхом періодичних грошових внесків або викупу зобов'язань.

Знос — поступова втрата основними фондами своїх первісних якостей. Фізичний знос основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних характеристик, що призводить до економічного спрацювання, тобто поступового зменшення їхньої реальної вартості, що зумовлено не тільки функціонуванням основних фондів, але і їх бездіяльністю.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) — засоби праці, які підприємство очікує використовувати менше одного року.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких призведе до отримання економічних вигоду майбутньому.