Податок
на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового,
і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який
стягується з громадян.
Податок на прибуток підприємств в Україні має
дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в
економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в
розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці
основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і
досить незначну - податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд
споживання і збільшувався фонд нагромадження. В нинішніх умовах поступово
вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком
чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств
і збільшення – прибуткового податку з громадян.
Податок на прибуток підприємств крім значного
фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання
підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати
стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво
пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та
інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може
здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг,
амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.
Таким чином, до переваг податку на прибуток
підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на
виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого
прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.
До недоліків цього податку слід віднести
досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників,
так і для контролюючих органів, значні можливості щодо ухилення від сплати.
Крім того, прибуток у ринковій економіці – це величина нестабільна, його розмір
постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування
прибутку, з однієї сторони, є «вбудованим стабілізатором» економічного
розвитку, тобто автоматично пом’якшує циклічні коливання економіки, а з іншої –
створює проблеми для формування бюджетних надходжень у періоди економічного
спаду.
Податок на прибуток підприємств в Україні був
введений у 1991 році. З 1992 по 1994 рік стягувався на податок на дохід
підприємств, а з 1995 року знову перейшли до оподаткування прибутку. Зміна
традиційного об”єкта оподаткування прибутковим податком у підприємств – з
прибутку на дохід (який крім прибутку включав ще і фонд заробітної плати) була
спричинена нерозвинутістю ринкових відносин в Україні, а саме – переважанням
підприємств державної та колективної форм власності. В цих умовах не існувало
чіткого поділу між прибутком та фондом споживання, підприємства намагались
максимально збільшити саме фонд оплати праці за рахунок прибутку, в результаті
чого база оподаткуваня для податку на прибуток мінімізувалась, а держава
втрачала не лише бюджетні надходження, але й можливість впливати на фонд
нагромадження і фонд споживання.
Розвиток податку на прибуток в Україні
характеризується не лише частою зміною об’єкта оподаткування, але й зміною
складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення. В 1997
році відбулось чергова дуже суттєва зміна умов оподаткування цим податком які є
діючими (з незначними змінами) і дотепер.
|