Понеділок, 23.12.2024, 09:50
Вітаю Вас Гість | RSS

Все для студента… Вчись на відмінно!!!

Реклама
Наше опитування
Матеріали з яких дисциплін Ви хотіли б бачити:
Всього відповідей: 103
Статистика
Seo анализ сайта
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог файлів

Головна » Файли » Доповіді » Податкова система [ Додати матеріал ]

Податкова політика в системі державного регулювання економіки
08.11.2012, 17:06

Існують два методи, за допомогою яких держава може впливати на економіку: прямий та непрямий. Переважання прямих методів є ознакою адміністративно-централізованої економіки, а пряме втручання може відбуватись за рахунок встановлення державних цін, обсягів виробництва або імпортування товарів, рентабельності, тощо. Непрямі методи економічного регулювання застосовуються в умовах ринкових відносин, і включають в себе досить багато інструментів. Зокрема, Дж. Стігліц вирізняє такі регулятивні блоки: грошово-кредитний; бюджетно-податковий; зовнішньоекономічний; соціальний. В свою чергу, кожний з цих блоків містить певні складові елементи, які можна використовувати для втручання в економічні процеси.

 Так, до грошово-кредитних важелів впливу на економіку відносять: механізм встановлення розмірів відсоткових ставок та резервів банківських установ; операції національного банку з державними цінними паперами, емісія,тощо. Бюджетно-податкові важелі включають в себе податкову і видаткову політику, політику фінансування бюджетного дефіциту, тощо. Серед зовнішньоекономічних важелів найбільше значення мають валютна та митна політика. До соціальних інструментів відносять соціальну політику держави у сфері освіти, охорони здоров’я, пенсійного і соціального забезпечення, тощо. Виділення цих важелів в окремий блок від бюджетної політики зумовлене тим, що ці проблеми вирішуються не лише за допомогою бюджетних коштів, а і за рахунок відповідних фондів, формування яких може здійснюватись як в обов’язковому, так і добровільному порядку.

 Таким чином, податкова політика є одним із багатьох інструментів втручання в економічні процеси, але одним із найважливіших. Це є наслідком постійно зростаючої ролі держави в житті суспільства, що потребує додаткових фінансових ресурсів. Рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через загальнодержавні фонди є дуже суттєвим в економічно-розвинутих країнах, а тому здійснення податкової політики, яка оперує величезними коштами суспільства здійснює значний вплив на економічний розвиток, навіть якщо держава і не використовує податкову політику для активного втручання у відтворювальний процес.

 Існування крім податкової політики інших важелів непрямого впливу на економіку піднімає ряд питань щодо того, яким чином ці важелі повинні застосовуватись: одночасно в одному напрямку, в різних напрямках чи по черзі, не одночасно. Теоретичні концепції не мають єдиної точки зору щодо вирішення цієї проблеми. Практика застосування цих важелів також свідчить про різні форми їх використання в процесі регулювання економічних процесів.

 Серед економістів та економічних шкіл не існує єдиної точки зору щодо використання податкової політики як регулюючого чинника. Представники класичної і неокласичної політичної економії заперечували необхідність держави втручатись в економічні процеси, таким чином викреслюючи в тому числі і податкову політику з факторів, регулюючих економіку. Лише поява кейнсіанської теорії активно включила податкову політику в систему економічних регуляторів економіки. Податки почали розглядатись як "вбудований механізм гнучкості”, який дозволяв автоматично зменшувати циклічні коливання економічного розвитку. Крім того, кейнсіанці активно використовували податкову політику в системі антикризового і антициклічного регулювання економіки. Таким чином, регулювання здійснювалось на макрорівні. Розвиток неоконсервативних течій економічної думки значно применшив роль податкової політики в економічному регулюванні, звернувши першочергову увагу на монетарні інструменти економічного впливу (школа монетаристів М.Фрідмана) та на мікроекономічний аспект податкової політики: зменшення рівня оподаткування для заохочення інвестицій та пропонування ресурсів (теорія "пропозиції”).

 Розвиток сучасних економічних теорій, які включають в себе постулати різних економічних шкіл, передбачає комплексне використання різних методів впливу на економічний розвиток, що сприяє подальшому активному використанню податкової політики в системі державного регулювання економіки.

 Перед економістами, що здійснюють практичне керування податковою політикою, виникають три основних питання, які в деякій мірі взаємопов’язані та взаємообумовлені: по-перше, яку частину національного доходу необхідно стягувати за допомогою податків; по-друге, як вона повинна розподілятись між основними групами населення, з однієї сторони, та між галузями виробництва, з іншої сторони; по-третє, як вона повинна розподілятись між окремими платниками податків. Вони відповідають трьом основним видам інтересів, що існують в кожному суспільстві: це суспільні, колективні та особисті інтереси.

 На вирішення першої проблеми впливають як економічні, так і політичні фактори. До економічних належать рівень розвитку виробництва, що визначає обсяг національного доходу, в тому числі і на душу населення. Тут існує така залежність: чим вищим є рівень національного доходу (в тому числі і на душу населення), тим більше можливостей у держави збільшувати обсяг податкових стягнень, і навпаки. До політичних факторів відносять існування в суспільстві певного розподілу сил між соціальними групами населення, а також механізм включення їх інтересів у політику держави. В цьому випадку, чим ширшими є функції держави та чим досконалішим є механізм погодження інтересів різних соціальних груп, тим вищим може бути рівень податкових стягнень у національному доході.

 Розподіл податків між окремими платниками залежить насамперед від платоспроможності останніх. Для цього використовується термін "дискреційний доход”, який означає доход, що залишився після задоволення першочергових потреб, які вже склалися, або доход який розподіляють за власним бажанням. Чим меншим є дискреційний доход, тим нижчими повинні бути податки; чим більше нерівномірність його розподілу по окремих платниках, тим більше можливостей для введення прогресивного оподаткування, і навпаки.

 Питання про розподіл податкового тягаря між окремими групами платників передбачає внесення змін до розподілу за ознакою платоспроможності. Саме в цьому питанні суб’єктивні фактори здійснюють найбільший вплив і ведуть до відхилення в розподілі за ознакою платоспроможності залежно від політичної кон’юнктури.

 При здійсненні оцінки тієї чи іншої податкової політики необхідно виходити із слідуючих критеріїв: задоволення фіскальних потреб держави, що включає достатність та еластичність податкових надходжень, яка трактується в даному випаду як можливість швидкого збільшення абсолютної суми податкових надходжень без значної зміни податкової системи; вплив податкової політики на відтворювальні процеси та вирішення соціальних завдань.

Категорія: Податкова система | Додав: dima-kruglyak
Переглядів: 862 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Погода
Курс валют
Закладки
Реклама
Пошук
3D облако тегов

home-nauka.ucoz.ua © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz