Далі
розглянемо види непрямих податків. В світовій практиці існують три види
непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні
стягуються акцизи і мито. Непрямі податки, на відміну від прямих мають свої
переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки
оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою
величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх
сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони
регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні
процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна
впливати на структуру споживання.
Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді
надбавки до ціни. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні.
Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та
диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи
відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та
ширшою базою оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене
рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до
бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті
реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових
органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні
до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється
між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на
інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті виражені в
універсальних акцизах яскравіше ніж в інших непрямих податках.
У податковій практиці існують три форми
універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або
роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об’єктом
оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної
торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів,
тобто оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.
Податок з обороту також стягується з валового
обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов’язаний значний
недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в
об’єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на
попередніх етапах руху товарів.
Податок на додану вартість сплачується на всіх
етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот,
а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий
час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект.
Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих
державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес
ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або
ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою
виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею
цінами.
Мито встановлюється при переміщенні товарів
через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні
транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не
стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури
експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють наступні види
мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне,
зрівняльне.
|