Дослідження
західних економістів вказують на те, що рівень ухилення від оподаткування
залежить від багатьох чинників, як економічних, так і політичних, історичних,
психологічних, тощо (один із американських економістів налічив 18 факторів).
Серед найбільш важливих – рівень податкових ставок, ефективність та
компетентність діяльності податкових органів, законослухняність платників
податків, рівень довіри населення до діючої влади щодо ефективного використання
нею коштів, отриманих від податків, тощо.
Слід зазначити, що можливості ухилення для
різних податків є різними, в залежності від механізму визначення платників,
ставок і об’єктів оподаткування по тих чи інших податках. Залежність тут
слідуюча:
1) при
визначенні суб’єкта оподаткування менша зацікавленість в ухиленні виникає в
тому випадку, якщо платник податку і носій податкового тягаря цього податку не
співпадають (класичний приклад – непрямі податки);
2) при
визначенні ставок оподаткування – тяжче ухилитись від податків, ставки по яких
визначені у твердих сумах, а не в процентах до вартісного обсягу; серед
процентних ставок лідером щодо ухилення є податки з диференційованими ставками
по різних групах товарів чи платників, або прогресивні в залежності від обсягу
доходу, в той час як універсальні ставки зменшують можливості для ухилення;
3) щодо
об’єкта оподаткування – при визначенні останнього у кількісних показниках ( у
фізичному вимірі) ухилитись досить важко від оподаткування. Якщо ж об’єкт
визначається у вартісному вимірі, то чим складнішим є механізм підрахунку, тим
легше ухилитись від цього податку.
Так, якщо розглядати діючу податкову систему в
Україні, важче за все ухилитись від сплати прямих реальних податків, об’єктом
оподаткування яких виступає земля, рухоме або нерухоме майно, які приховати
неможливо (наприклад, в Україні це – податок на землю, фіксований
сільськогосподарський податок, податок з власників транспортних засобів).
Слідуючу групу становлять непрямі податки. І
хоча серед західних економістів ці податки вважаються малопридатними для
ухилення, винахідливі українські підприємці, розглядаючи суми непрямих податків
як власні доходи, а не як надбавку держави до ціни відповідних товарів,
винайшли досить багато методів зменшення відрахувань до бюджету по цих
податках. В першу чергу, це стосується податку на додану вартість, оскільки
його ставки визначені в процентах до вартісного обсягу. Це надає можливість за
допомогою заниження обсягів реалізації або завищення обсягів купівлі зменшувати
надходження до бюджету. Що ж стосується таких непрямих податків, об’єкти
оподаткування по яких визначені у кількісному (фізичному) вимірі, а ставки - у
твердих сумах та є диференційованими по групах товарів (наприклад, мито по
підакцизних товарах та акцизний збір по більшості товарних позицій), шляхом для
ухилення є або видання одного товару під виглядом іншого ( якщо ставки по них
суттєво відрізняються), або приховування від легального обороту цих товарів (
контрабанда, готівкові розрахунки, тощо), що створює додаткові труднощі щодо
ухилення.
Лідером щодо можливостей ухилення від сплати є
прибуткові податки, що пов’язано з всіма трьома чинниками: платник і носій по
цих податках співпадає, ставки визначені в процентах до вартісних показників,
до того ж об’єкт оподаткування не є простим до обчислення, особливо це
стосується податку на прибуток підприємств. Єдине виключення щодо можливостей
ухилення може становити прибутковий податок з найманих громадян, платником
якого визначено бухгалтерію підприємства або установи, де працює цей
громадянин. Але в нинішніх умовах в Україні підприємці з метою зниження
собівартості продукції (оскільки досить великими є нарахування на заробітну
плату до фондів соціального страхування), зацікавлені в тому, щоб приховувати
від оподаткування не лише власні доходи, але й реальний рівень заробітної плати
своїх найманих працівників.
Оскільки ухилення від сплати податків
обумовлене різними чинниками, існують різні шляхи мінімізації цієї проблеми.
Серед економічних – це створення такої податкової системи, яка надто високим
рівнем оподаткування не зацікавлювала б більшість платників у зменшенні
сплачуваних податків. Серед організаційних – створення ефективної і
компетентної податкової служби. Серед політичних – максимальна відкритість
уряду щодо шляхів витрачання коштів податкоплатників та існування суспільного
консенсусу щодо напрямків використання бюджетних коштів. Серед морально-етичних
– виховання у платників патріотичних почуттів щодо почесного обов’язку
утримувати державу, тощо. Одним із заходів боротьби з ухиленням від
оподаткування виступають заходи карно-репресивного характеру, які передбачають
адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність для порушників
податкового законодавства.
|