Капітальне будівництво, як уже зазначалося, може здійснюватись підрядним і господарським способами.

Підрядний спосіб — це організаційна форма ведення будівництва самостійними будівельно-монтажними організаціями на підставі договорів підряду з підприємствами та організаціями-замовниками. При підрядному способі в будівництві об’єктів беруть участь дві юридичні сторони — замовник і підрядник. Замовниками можуть ви виступати підприємства, організації, місцеві органи влади, колгоспи, окремі громадяни. Підрядники — це будівельно-монтажні організації.

Господарський спосіб — це організаційна форма, за якої об’єк­ти будуються безпосередньо підприємствами або організаціями-забудовниками без залучення підрядних організацій. При цьому функції замовника і підрядника об’єднані в одній юридичній особі забудовника, який є розпорядником коштів, що виділяються на будівництво, оперативним керуючим і виконавцем будівництва об’єкта.

Протягом тривалого часу підрядним способом виконувалося приблизно 90 % всього обсягу будівельно-монтажних робіт. За сучасних умов цей показник дещо змінюється, але в незначному діапазоні. Незважаючи на економічні труднощі, у 1999 р. спостерігалася тенденція нарощення обсягів підрядних робіт. Так, обсяги інвестицій у будівництво зросли порівняно з 1998 р. на 2,9 %. Основним джерелом інвестицій залишаються власні кошти підприємств та організацій (70 % від загального обсягу вкладень). За рахунок коштів Державного бюджету освоєно понад 1,1 млрд грн. капіталовкладень, або 7,5 % освоєних коштів.

Із загальної суми інвестицій у капітальне будівництво (14,8 млрд грн.) на будівельно-монтажні роботи спрямовано 49 % освоєних вкладень, на придбання машин, обладнання та устаткування — 44,1 % (за 1998 р. відповідно 54,4 % та 36,1 %). Більшість інвестицій в основний капітал здійснено державними підприємствами та організаціями — 49 % усіх вкладень, підприємствами колективної форми власності — 42 %. У зв’язку зі скороченням обсягів житлового будівництва зменшилось на 12,7 % виробництво панелей та інших конструкцій для великопанельного домобудування.

Залишається невирішеною проблема погашення боргу замовників перед підрядними організаціями за виконані роботи, який становить близько 25 % загального обсягу будівельно-монтажних робіт.

Через відсутність коштів у місцевих бюджетах будівництво об’єк­тів соціальної сфери виконано не повністю. Так, введено в експлуатацію 89 % лікарень, 74,9 % середніх закладів освіти, 83,7 % дош­кільних закладів. Це стосується також об’єктів комунального призначення, більшість з яких набули майже повного зношення.

Більшу частину (54,1 %) загальної площі жилих будинків введено забудовниками приватної форми власності, 24,8 % — колективної та 20,8 % — державної форми власності.

Відсутність необхідних машин технологічно обумовлених типорозмірів стримують формування комплексної механізації будівництва. Так, в машинному парку мало універсальних будівельних машин на базі промислових тракторів, перш за все на пневмо­ходу, які оснащені змінним обладнанням різного технологічного призначення.

У ряді випадків кількісний та якісний склад машинного парку не повною мірою відповідає обсягам і структурі робіт, які виконуються. Через недостатню кількість автобетонозмішувачів основ­ний обсяг товарної бетонної суміші перевозиться на автосамоскидах загального призначення, що призводить до витрат і погіршення якості бетонної суміші. Відсутність змінного обладнання і необхідної кількості універсальних мобільних навантажувачів зумовлює значні витрати ручної праці на вантажно-розвантажу­вальних і малообсягових роботах. Будівельні організації недостатньо оснащені допоміжними машинами, засобами малої механізації і механізованим інструментом.

Прискорення технічного прогресу в будівництві під впливом засобів механізації пов’язано, в першу чергу, з необхідністю максимальної реалізації їх номінального техніко-економічного потенціалу. При цьому обов’язковими умовами є забезпечення підвищення технічного рівня будівельних машин та оптимальна орга­нізація їх експлуатації. Вирішення цих завдань можливе за умови постійного оновлення парку будівельних машин.

Аналіз відтворної структури основних виробничих фондів будівельного призначення підрядних організацій України показує, що фактичний ступінь вибуття основних фондів становив у серед­ньому 2,7—3,1 % проти 5,8—6,2 % за нормативами. Ступінь оновлення основних фондів зменшився до 1,8%. Внаслідок цього ступінь зносу основних фондів (розрахований за остаточною вартістю) становив на початок 1998 р. 54,1 % (1997 р. — 51,6 %).

Низькі темпи оновлення техніки призвели до накопичування в машинному парку великої кількості машин зі строком служби, що перевищує строк амортизації. Відсутнє списання техніки по зносу і непридатність великої кількості машин, які відслужили свій нормативний строк.

Через обмеженість фронту будівельних робіт наявний виробничий потенціал будівельного комплексу використовується не повною мірою. Тривалість роботи будівельних машин на добу становить 7,7—8,4 год., коефіцієнт використання — 0,42—0,44.

Ремонтна база не забезпечує в необхідному обсязі та відповідної якості виконання капітальних ремонтів будівельних машин з гідравлічним устаткуванням. Існуюча мережа баз механізації виконує технічне обслуговування та експлуатаційні ремонти на 65—70 % від потреби. Промисловістю до цього часу не налагоджено випуск пересувних засобів ремонту й обслуговування. Коефіцієнт технічної готовності парку машин становить 0,71—0,79. Простої будівельної техніки в ремонті і технічному обслуговуванні становлять 11—15% і перевищують нормативні в 1,2—1,6 раза, підвищуючи собівартість і трудомісткість цих робіт, а витрати на капітальний ремонт випереджають ріст фондів.

Необхідність вирішення великомаcштабних соціальних завдань потребує цілеспрямованої роботи з розвитку матеріально-техніч­ної бази будівництва. Однак капітальні вкладення на такі цілі виділяються в обмеженій кількості. Так, у 1998 р. з Держбюджету виділено всього 6,9 % від загальної кількості коштів і 2,2 % від загальної кількості державних централізованих капіталовкладень.

До позитивних зрушень у роботі будівельних організацій в 1998 р. слід віднести:

-       зупинення зростання вартості будівельно-монтажних робіт, що створює сприятливі умови для збільшення замовлень і попиту на виконання будівельно-монтажних робіт;

-       збільшення виробітку на одного працюючого;

-       збільшення виробництва конструкцій і виробів із збірного залізобетону.

Основними факторами, які протягом останніх років впливали на темпи і рівень виконання підрядних робіт, є:

-       незабезпечення фінансуванням;

-       високі відсоткові ставки кредитування;

-       високий рівень податків, що зменшує частку коштів на розвиток виробничої бази будівництва;

-       мала кількість замовлень.

Факторний аналіз роботи підрядних будівельно-монтажних орга­нізацій у 1998 р. засвідчує, що збільшення обсягів виконаних під­рядних робіт зумовлено збільшенням виробітку на одного працюючого на 14 %. Приріст робіт становив 651,0 млн грн., або 12,3 % загального обсягу.

Чинники, які заважають роботі будівельних організацій і знижують рівень виконання робіт:

-       низька питома вага державних централізованих інвестицій. Недовиконано підрядних робіт на суму 184,7 млн грн., або 3,5% загального обсягу;

-       зменшення частки інвестицій у підрядні будівельно-монтажні роботи (з 49,55% за 1997 р. до 45,9 % за 1998 р.). Недовиконано підрядних робіт на 207,7 млн грн., або 3,9 % загального обсягу;

-       незадовільне використання виробничих фондів внаслідок від­сутності фронту робіт (відсутність фінансування). Недовиконано робіт на суму 899,0 млн грн., або 16,5 % загального обсягу;

-       відсутність коштів на фінансування будівництва у більшості забудовників.

Станом на 1 липня 1999 р. в Україні діяло 5 тис. будівельних організацій усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання.

Пожвавлення підрядної діяльності в подальшому залежатиме від змін у макроекономічній системі. Для цього потрібно:

-       подолати кризу неплатежів;

-       поліпшити фінансово-кредитну систему;

-       змінити систему оподаткування;

-       створити умови для залучення іноземних інвесторів;

-       врахувати регіональні особливості при проведенні заходів ринкових реформ (приватизації, акціонування тощо);

-       передбачити створення лізингових організацій з прокату будівельної техніки та засобів малої механізації.

Крім цього, необхідно розробити систему заходів щодо реструктуризації збиткових і неперспективних підприємств будівельного комплексу, посилити контроль за достовірністю визначення вартості будівництва і договірних цін на об’єктах, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, проводити роботу з активізації залучення нетрадиційних джерел фінансування капітального будівництва, а саме: ресурсів комерційних банків, акцій, коштів іноземних і приватних інвесторів, заощаджень населення тощо.