Інвестиційна стратегія
Передінвестиційні
дослідження починаються з опрацювання інвестиційної
стратегії суб’єкта господарювання. Інвестиційна стратегія передує
попередній розробці інвестиційного проекту. Інвестор керується цією стратегією
на всіх етапах життєвого циклу інвестиційного проекту, який складається з
передінвестиційної фази, фази інвестування і фази експлуатації виробництва.
Поняття
«інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літературі тлумачиться як
формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір
найефективніших шляхів їх досягнення. Інвестиційна стратегія визначає
можливості поліпшення результатів господарювання суб’єкта за допомогою
інвестицій, тобто окреслює напрями інвестування з метою одержання прибутку і збільшення
власних активів. Згідно з обраною стратегією інвестор оцінює альтернативні
інвестиційні проекти, провадить їх техніко-економічне обґрунтування,
селекціонування, відбираючи найперспективніші, і формує з останніх відповідні
інвестиційні портфелі.
Така
стратегія звичайно називається активною або агресивною, максимально спрямованою
на прибуток. Противагою активній стратегії є пасивна, за якої інвестор прагне
забезпечити шляхом використання інвестицій, у кращому випадку, непогіршення
показників своєї господарської діяльності.
Інвестиційна
стратегія суб’єкта господарювання звичайно формується в спеціальному письмовому
документі, який містить вказівки інвестиційним менеджерам стосовно придбання і
продажу тих чи інших активів залежно від кон’юнктури ринку, структури портфеля,
послідовності інвестиційних рішень.
Інвестиційна
стратегія визначає:
головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та
зростання капіталу; відповідальних за проведення політики та їх обов’язки;
рекомендації стосовно складу активів інвестиційного портфеля, видів цінних
паперів, їх інвестиційних якостей; умови придбання та продажу активів, строків
їх зберігання і переміщення з одного портфеля в інший; правила обліку,
додержання нормативів, звітності, комп’ютерного забезпечення; способи
управління інвестиційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між
первинним і вторинним резервами цінних паперів (активів), їх використання
суворо за призначенням.
Залежно
від типу інвестора — фінансово-кредитна установа (інституційний інвестор) або
підприємство (компанія) — визначаються форми інвестування і пріоритетність
цілей інвестиційної стратегії. Так, інвестиційна стратегія компанії передбачає
насамперед запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів
такого типу. Ця форма інвестування забезпечує підприємству швидкий розвиток та
освоєння нових видів продукції і розширення ринків збуту. Фінансові інвестиції
здійснюються підприємством на високій стадії розвитку. Така компанія формує
портфель цінних паперів з боргових інструментів та інструментів власності з
метою поширення впливу на ринок, підвищення конкурентоспроможності.
Фінансово-кредитні
установи розроблюють, як правило, стратегію управління портфелем цінних
паперів, але можуть опрацьовувати і спільну стратегію щодо реальних
інвестиційних проектів, якщо входять до складу промислово-фінансових груп або
консорціумів.
Інвестиційна стратегія інституційного інвестора повинна бути спрямована на підтримку відповідних пропорцій між
первинним і вторинним резервами активів у складі портфеля. Таким чином,
інвестиційна стратегія має передбачати мінімальне використання активів вторинного, а тим паче первинного резервів для
покращення фінансового стану, адже продаж цих паперів звичайно здійснюється за
номінальною вартістю або нижче від номіналу.
Згідно з розробленою стратегією інвестор прагне
оптимізувати свій портфель таким чином, щоб забезпечити досягнення всіх
стратегічних цілей шляхом найпридатніших поєднань усіх чинників.
|