Національна система регулювання грошово-кредитних відносин США

Створення системи сучасного державного регулювання грошово-кредитних відносин США започаткував закон про утворення Федеральної резервної системи (ФРС), прийнятий Конгресом США в 1913 р. Відтоді ФРС стала головним органом держави з проведення грошово-кредитної політики.

 До складу Федеральної резервної системи входять Рада керуючих, федеральні резервні банки, Федеральний комітет відкритого ринку і Федеральна консультативна рада.

 Головними функціями Федеральної резервної системи є:

- здійснення впливу на пропозицію грошей і кредиту;

- регулювання і нагляд за діяльністю фінансових інституцій;

- здійснення функцій банківського та фінансового представника держави.

За структурою та принципами управління ФРС суттєво відрізняється від центральних банків інших країн. Один із головних принципів, покладений в її основу при заснуванні, — врахування інтересів місцевих банків щодо недопущення централізації управління грошово-кредитною системою країни. Відповідно до цього принципу відбувся і розподіл території США на 12 резервних округів, у кожному з яких було організовано федеральний резервний банк. Очолила цю систему Рада керуючих, що знаходиться у Вашингтоні. Це забезпечило єдність грошової системи держави та її ефективність.

Правовий статус ФРС обумовлений тим, що федеральні резервні банки тісно пов'язані з урядом США й усією системою державних установ. З іншого боку, федеральні резервні банки формально не є державними, тому що їхній капітал утворюється за рахунок внесків приватних комерційних банків, які стають членами ФРС.

 За організаційною структурою ФРС можна виділити п'ять основних ланок.

Рада   керуючих.   Координує   і   спрямовує   діяльність   ФРС.

Складається із семи членів, які призначаються президентом США строком   на  чотирнадцять   років.   їхні   кандидатури   проходять обов'язкове погодження в Сенаті США. Один із членів Ради керуючих обирається її головою терміном на чотири роки. Основні функції Ради керуючих ФРС:

- встановлення передбачених законом у межах норм обов'язкових резервів, які банки-члени мають утримувати на рахунках у федеральних резервних банках;

- розгляд та затвердження облікових ставок, що встановлюються федеральними резервними банками;

- визначення розмірів маржі за банківськими позиками під біржові цінні папери;

- визначення політики щодо купівлі та продажу державних цінних паперів;

- здійснення нагляду за діяльністю федеральних резервних банків;

- нагляд за емісією та вилученням з обігу банкнот;

- регулювання відносин федеральних резервних банків з іноземними банками.

Федеральний комітет відкритого ринку. Найважливіший орган щодо грошово-кредитної політики ФРС. Його було засновано в 1936 р. при Раді керуючих. Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку відповідає за політику сприяння економічному зростанню, зайнятості населення, стабільності ціноутворення та сталості механізму міжнародної торгівлі й платежів. Його основною функцією є вплив на кон'юнктуру ринку через механізми фінансового та грошового ринків.

 До складу комітету входить сім членів Ради керуючих та п'ять представників від федеральних резервних банків. Щороку звіт про діяльність комітету включається у загальний звіт Ради керуючих перед Конгресом США.

Федеральні резервні банки. Створені Конгресом США як функціональні органи централізованої банківської системи країни. Федеральні резервні банки здійснюють оперативний зв'язок з іншими комерційними банками. Кожен такий резервний банк очолюється правлінням із дев'яти директорів (шестеро обираються банками-членами округу, троє призначаються Радою керуючих, причому один із них стає головою правління).

 До функцій федеральних резервних банків входять:

- емісія готівкових коштів (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети);

- зберігання обов'язкових резервів банків-членів ФРС;

- кредитування комерційних банків;

- фінансове обслуговування казначейства США.

 Територія США поділена на 12 федеральних резервних округів. У головному місті кожного округу знаходиться федеральний резервний банк, який здійснює емісію банкнот та інші функції центрального банку для комерційних банків округу. Більшість федеральних резервних банків мають відділення.

Банки-члени ФРС. Приблизно 40% (майже 10 тис.) комерційних банків США є членами ФРС. Державні банки зобов'язані бути членами ФРС, банки штатів можуть приєднатися до неї, виконавши певні вимоги. Кожен банк-член ФРС зобов'язаний купувати державні цінні папери (на суму до 6% від власного сплаченого капіталу) в окружному резервному банку та прийняти умову обов'язкових перевірок їхніх операцій представниками ФРС.

Консультативні органи. До них належать Федеральна консультативна рада, Консультативна рада з питань стану споживачів та Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ. Федеральна консультативна рада проводить наради з Радою керуючих з економічних і банківських питань та дає рекомендації щодо діяльності ФРС. До складу ради входить дванадцять членів — по одному від кожного резервного округу. Консультативна рада з питань становища споживачів консультує Раду керуючих із питань захисту інтересів споживачів. Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ надає інформацію та результати аналізу проблем ощадних установ. До складу ради входять представники ощадних банків, позиково-ощадних асоціацій, кредитних спілок.

 До важелів впливу на грошово-кредитну політику ФРС належать:

- регулювання облікової ставки — ставки відсотків, що їх сплачують комерційні банки за позичені у федеральних резервних банків гроші;

- встановлення норми обов'язкового резервування — відсоток депозитів, встановлений ФРС, які комерційні банки зобов'язані тримати готівкою у сховищах або на депозитних рахунках у федеральних резервних банках;

- операції на відкритому ринку (купівля-продаж державних цінних паперів).