Національна система регулювання грошово-кредитних
відносин Німеччини
До
світової економічної кризи 1929—1933 pp. кредитна система Німеччини в цілому не
регулювалася законодавством. Перший закон про кредитну систему, прийнятий 1935
p., згодом багаторазово доповнювався різними постановами, що зробило його в
правовому сенсі дуже нечітким. Новий закон про кредитну систему було прийнято
лише 1961 р.
З 1945 р. нагляд за кредитними установами
здійснювався міністерствами земель. Централізований нагляд за кредитною
системою передавався Федеральному бюро нагляду. Уряду надавалося право на
закриття банків і бірж у разі банківської кризи.
Німецький
федеральний банк ("Бундесбанк") є спадкоємцем "Рейхсбанку",
створеного в 1875 р.
Після закінчення Другої світової війни
діяльність "Рейхсбанку" і його філій в радянській зоні була повністю
припинена. У західних зонах введена дворівнева банківська система. Її
особливістю було те, що в кожній із земель Німеччини виникли центральні банки
на базі збережених відділень "Рейхсбанку". Їхня діяльність
координувався Банком німецьких земель (БНЗ).
У 1957 p., відповідно до закону про створення
Німецького федерального банку, об'єднано центральні банки Банку німецьких
земель. Таким чином виникла емісійна система, що існує й досі. При створенні
Німецького федерального банку принцип централізації був застосований не
повністю. Центральні банки земель, що підпорядковуються "Бундесбанку",
й досі мають певну організаційну самостійність.
Німецький федеральний банк виконує такі
завдання:
-
управляє валютними резервами національної економіки;
-
здійснює емісію банкнот;
-
контролює надання коштів кредитним установам;
-
визначає напрями фінансової політики держави;
-
здійснює розрахунково-касове обслуговування уряду.
До керівних органів Німецького федерального
банку належать Рада центральних банків земель. Рада директорів, Правління
центральних банків земель.
Рада
центральних банків земель —
головний орган Німецького федерального банку, до неї входять: президент і
віце-президент, інші члени Ради директорів і Правління центральних банків
земель.
До
компетенції ради входить:
-
визначення грошово-кредитної політики;
- розробка
загальних директив для ведення діяльності й адміністративного керівництва;
-
розмежування сфери впливу Ради директорів і Правління центральних банків
земель;
-
координація діяльності Ради директорів і Правління центральних банків земель.
Всі
члени Ради центральних банків земель призначаються президентом країни за
пропозицією Уряду (з урахуванням думки Ради центральних банків) терміном на
вісім років (у деяких випадках — на коротший термін, але не менше двох років).
Члени Ради директорів не можуть бути відкликані до закінчення терміну їхніх
повноважень, за винятком особистих причин. Цей принцип забезпечує незалежність
і захищеність членів ради.
З об'єднанням Німеччини, відповідно до нової
редакції закону про Німецький федеральний банк, його організаційна структура
була змінена згідно з державним устроєм країни й одночасно скорочена до дев'яти
центральних банків. Відділення центральних банків земель розташовані у великих
населених пунктах.
Рада
директорів — центральний
виконавчий орган Німецького федерального банку, що відповідає за виконання
рішень Ради центральних банків земель. Рада директорів здійснює ділове й
адміністративне управління банками. До компетенції Ради директорів віднесені
питання операцій із кредитними інститутами, що виконують завдання федерального
значення, валютні операції та операції на відкритому ринку.
До складу Ради директорів входить президент і
віце-президент Німецького федерального банку та інші члени Ради директорів,
котрі призначаються президентом Німеччини за поданням федерального уряду на
вісім років.
Правління
центральних банків земель складається із президентів і віце-президентів центральних
банків. Центральні банки земель здійснюють операції з місцевими органами влади,
а також із кредитними установами в межах свого регіону.
При центральних банках земель існують ради,
які складаються з представників банківської системи країни, підприємств і
приватних осіб. Рада є дорадчим органом, через неї Німецький федеральний банк
підтримує відносини з кредитними установами й підприємствами-позичальниками.
Державним органом регулювання небанківської
фінансової сфери виступає Регулюючий орган фінансових послуг. Ця установа
(створена в 2002 р.) здійснює нагляд за діяльністю кредитних установ, страхових
компаній, інвестиційних фірм та інших фінансових організацій.
|