Статистика фінансових результатів страхових організацій вивчає обсяг доходів і витрат страхових організацій, їх склад, характеризує утворення і розподіл прибутку, вимірює та аналізує рентабельність діяльності страховиків.

До доходів від страхової діяльності належать:

-       зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії);

-       комісійні винагороди за перестрахування;

-       частка від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачених перестраховикам;

-       повернуті суми з централізованих страхових резервних фондів;

-       повернуті суми технічних резервів та інших незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства.

Разом ці доходи складають валовий дохід страхової організації, основним джерелом якого є надходження від страхових платежів. При аналізі валового доходу завданням страхових організацій є вивчення динаміки надходжень страхових платежів, оцін­ка впливу окремих факторів на їх приріст. Такий аналіз необхідно проводити за видами страхування, видами ризиків та іншим ознаками.

До витрат страховика належать:

-       виплата страхових сум і страхових відшкодувань;

-       відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

-       відрахування у технічні резерви;

-       витрати на проведення страхування;

-       інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Головним елементом витрат є виплати страхового відшкодування і викупних сум. Статистика вивчає їх динаміку, визначає вплив окремих факторів на їх зміну. При аналізі розраховуються показники динамічного ряду, приріст показника, що обумовлений середнім розміром виплат у розрахунку на один договір і кіль­кістю виплат, виявляються закономірності в зміні витрат страхових організацій з виплати страхового відшкодування. Аналіз ос­танніх необхідно здійснювати в розрізі страхових ризиків, видів страхування, страхових організацій, використовуючи показник розміру виплат на одну гривню страхових платежів.

Прибуток і рентабельність є основними показниками фінансових результатів страхових організацій.

Розраховуються такі показники прибутку: прибуток страхової діяльності; балансовий прибуток; чистий прибуток; прибуток, що оподатковується. Прибуток від страхової діяльності визначається як різниця між валовими доходами і сумою витрат і відрахувань. Балансовий прибуток страхової організації дорівнює сумі прибутку від страхової діяльності і доходів (витрат) від нестрахової діяльності. Доходи (витрати) від нестрахової діяльності складаються із доходів, що отримані від участі у діяльності суспільних підприємств, орендної плати, дивідендів за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, суми відсотків по депозитах та інших доходів, пов’язаних з нестраховою діяльністю.

Чистий прибуток і прибуток, який обкладається податком, розраховується за загальною методикою.

Для оцінки прибутковості в страхуванні використовують кілька показників рентабельності: рентабельність страхових організацій; рентабельність страхової діяльності; рентабельність окремих видів страхування.

Рентабельність страхової організації розраховується як відношення прибутку до власного капіталу. Рентабельність страхової діяльності обчислюється відношенням прибутку, що отримано від страхової діяльності, до суми витрат і відрахувань страхової організації. Розрахунок рентабельності по будь-якому виду страхування (або страховому ризику) можна виконати шляхом порівняння прибутку, який отримано від відповідного виду страхування (страхового ризику), і страхової суми або суми страхових платежів по цьому ж виду страхування.

Рентабельність страхової організації є найзагальнішим показником порівняно з рентабельністю страхової діяльності, бо перший показник відображає фінансові результати як від страхової, так і нестрахової діяльності.

Для факторного аналізу динаміки показників рентабельності використовуються статистичні методи.

Для того щоб страховики мали достатньо ресурсів для сплати поточних і майбутніх зобов’язань перед страхувальниками, вони повинні підтримувати мінімальну межу своєї платоспроможності у вигляді резервного фонду. Цей фонд служить для захисту страховиків від ризиків, пов’язаних зі страховою діяльністю, зокрема з випадковими коливаннями претензій, негативними результатами інвестиційної діяльності, недоліками програм перестрахування, великими збитками та ін. Платоспроможність засвідчує можливість суб’єкта ринку (страховика) виконати свої страхові зобо­в’язання згідно з умовами страхового договору. Саме наявність відповідної страхової суми у визначений термін і характеризує рівень платоспроможності страховика.

Платоспроможність страхової компанії підтримується як за рахунок надання страхових послуг та акумуляції відповідних страхових премій, так і за рахунок прибутків страховика від інвестиційної діяльності. Таким чином, в окремих випадках недостат­ній обсяг страхових премій для виконання зобов’язань страховиків покривають за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності.

Аналіз платоспроможності страхових організацій здійснюють у таких напрямах:

1) аналіз зобов’язань страховика;

2) аналіз ресурсів страховика;

3) співвідношення зобов’язань і ресурсів.

У свою чергу, зобов’язання страховика поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх зобов’язань належать виплати дивідендів акціонерам, заробітна плата співробітникам, інші види виплат, обумовлені діяльністю страхової організації. Зовнішні зо­бов’язання — це зобов’язання перед страхувальниками.

На платоспроможність страховика впливають зовнішні та внут­рішні фактори. До перших належать: інфляція; зміна податкового законодавства; кон’юнктура ринку; природні аномальні явища; соціальні потрясіння і т. ін. До внутрішніх факторів можна віднести стратегію страхової компанії і механізм її реалізації; масштаби страхової діяльності та її диверсифікацію; ефективність інвестиційної діяльності та структуру інвестиційного портфеля.

Для забезпечення необхідного рівня платоспроможності та прибутковості акціонерного капіталу, своїх контрактних зобов’язань страхові організації мають нагромаджувати і підтримувати свої фонди в розмірі, що забезпечує покриття майбутніх зобов’язань. Для цього страховим організаціям потріб­но інвестувати свої фонди для одержання необхідного доходу з мінімальним ризиком.

Для оцінювання ефективності нарощування коштів страхової компанії мають бути оцінені такі фактори:

-       нарощування активів компанії як фактора зміни ціни акцій компанії;

-       ефективність вкладення коштів в акції порівняно з банківськими депозитами;

-       вплив на ціну акцій компанії різних напрямів інвестування;

-       ефективність з погляду прибутковості та інших показників рентабельності діяльності компанії різних напрямів інвестування.