Діяльність суб'єктів господарювання щодо
створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних
виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. Безперервність процесу
виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у
ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення. На відміну від
основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому
циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.
При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і
набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина
також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну
вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).
Таким
чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з
одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення
затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів
обігу. В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності
оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як "предмети
праці", "матеріальні активи", "гроші, що обертаються".
Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.
По-перше,
оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і
фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації
виготовленої продукції.
По-друге,
оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного
календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме
визначення дають терміну "оборотний капітал". Це свідчить про
ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.
У
зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як
оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається
визначення власного оборотного капіталу.
Узагалі
поняття "капітал" виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і
товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій
формі. В економічній теорії "грошовий капітал" розглядається як
вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що
спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання
засобів виробництва і предметів праці. Оборотний капітал проходить три стадії
кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування
коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.
У
виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі
вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів,
витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія
кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після
чого настає стадія реалізації.
На
третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не
перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про
корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній
коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії
кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.
Кругообіг
оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:
Г -
Т...В...Т' - Г'
де Г -
кошти, що авансуються;
Т -
предмети праці (товар);
В -
виробництво;
Т' -
готова продукція (товар);
Г' -
кошти, отримані від реалізації створеної продукції.
Мету
функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + АГ, тобто коли
відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Отже, самозростання
капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить
різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в
тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його
використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової
вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і
розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує:
виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).
У
виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні
виробничі фонди і фонди обігу.
До
виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали,
напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і
швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного
виготовлення, витрати майбутніх періодів.
Фонди
обігу - це залишки готової
продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями
товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у
розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові
цінні папери.
Таким
чином, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні
виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу
виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.
Співвідношення
оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є
неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це
особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи
розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації
продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у
сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні
оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання,
раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України
матеріальні оборотні кошти в 1999 р. (І півріччя) становили 21,5 %, фонди обігу
- 74,7 %, у промисловості відповідно - 29,9% та 67,9 %.
Склад
оборотних коштів - це
сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад
оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості.
Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів - це сировина, основні
матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях
промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них. Наприклад,
у металургійній промисловості в оборотних коштах враховується змінне
обладнання, а у добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати
на гірничопідготовчі роботи.
Структура
оборотних коштів - це
питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу
в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання
в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на
виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції
(виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків. Якщо розглядати
структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити,
що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають
витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими
витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх
розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У
легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна
матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у
запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування
та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих
процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома
вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво. У нафтохімічній
промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені
товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і
значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача. Зміни в
управлінні економікою відчутно вплинули на структуру оборотних коштів
промислових і непромислових підприємств України.
Підвищення
частки дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту
продукції, прискорення обертання оборотного капіталу. Але це відбувається на
фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні скорочення обсягу
виробництва. Зменшення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень
управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих
коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою
політикою. Найбільше зменшення питомої ваги коштів у складі оборотного капіталу
сталося 1993 року. Саме в цей рік інфляція сягнула найбільших розмірів.
Найбільше
скорочення питомої ваги оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних
цінностей відбулося 1992 року. Саме тоді стався розрив традиційних зв'язків між
виробниками різних регіонів.
Пік
зростання питомої ваги відвантаженої продукції припадає на 1992 p., а
дебіторської заборгованості - на 1997 р. Це свідчить про скрутне становище, в
якому опинилися підприємства. У зв'язку з поширенням кризи неплатежів
підприємства не мали достатніх коштів для закупівлі матеріальних цінностей,
ціни на які значно зросли. Наведені дані свідчать, що стан і використання
оборотного капіталу окремого підприємства залежать від стану економіки держави
в цілому. У свою чергу, стан економіки держави залежить від стану й
використання оборотного капіталу окремого підприємства.
|