Прибуток є важливим показником
ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування
централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток може
бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він
спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних
видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний
бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів
самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської
діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є
об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший
етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу
є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує
свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами
має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це
одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від
правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
Пропорції розподілу прибутку між
державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників.
Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання.
Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку,
у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання
податкових пільг.
Другий етап - це розподіл і
використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після
здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок
прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
Прибуток, що залишався в розпорядженні
підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали,
що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких
випадках:
-
за порушення господарських договорів із
суб’єктами господарювання;
-
за несвоєчасне подання в податкову
адміністрацію необхідних
розрахунків;
-
за затримку перерахування коштів до
бюджету і державних цільових фондів;
-
за приховування прибутку від
оподаткування, заниження інших
податків;
-
за недотримання встановлених лімітів
забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це
стосується використання води з державних водогосподарських систем);
-
за прострочені банківські позички;
-
за невиконання квоти зі створення
робочих місць для інвалідів;
-
за інші порушення.
З урахуванням особливостей
фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах
економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це
стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток — це
частина прибутку, що залишався в підприємстві після сплати податків та можливих
штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).
|