У Законі України "Про систему
оподаткування" передбачений податок на нерухоме майно суб'єктів
господарювання. Законодавчих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.
Мета
введення названого податку -
забезпечити збалансування доходів і витрат бюджету держави та сприяти
підвищенню ефективності використання нерухомості суб'єктами господарювання.
Було підготовано кілька варіантів закону стосовно цього податку. Останній його
варіант, опрацьований 1997 року, передбачав, що об'єктом оподаткування є земля,
а також постійні будівлі і споруди, що конструктивно й технологічно зв'язані з
землею, на якій їх розміщено.
Передбачалось,
що податок на нерухомість (згідно зі згаданим вище проектом закону) має бути
загальнодержавним податком і є різновидом податку на майно. У підготовленому
проекті Закону "Про місцеві податки і збори" також передбачений
податок на нерухоме майно. Тобто названий податок віднесено до місцевих.
Податок на нерухомість складається з суми податків на землю, будівлі і споруди.
Нерухомість
- це земля і постійно розміщені на ній будівлі та споруди. Будівлі - це житлові
будинки, офіси, гаражі, дачі. Споруди - це об'єкти, які підпадають
під визначення першої групи основних фондів, за винятком будівель. Якщо об'єкт,
який належить до основних фондів першої групи, використовується одночасно як
споруда та як будівля, платник податку має звернутися до податкової
адміністрації із заявою про розмежування напрямів використання такого об'єкта з
метою окремого визначення податкових баз і строків оподаткування.
Слід
звернути увагу на те, що в розглянутому варіанті податку на нерухомість
передбачалось для розрахунків бази оподаткування застосовувати індексацію бази
оподаткування на рівень інфляції. Така індексація можлива, коли рівень
інфляції, розрахований на базі податкового року, дорівнює або перевищує 110%.
|