Плату
за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:
- заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості
ґрунтів;
- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з
веденням господарства на землях гіршої якості;
- розвитку інфраструктури населених пунктів.
Плата
за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів.
Порядок
обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України "Про
плату за землю" від 19.06.1996 р. та подальшими доповненнями до нього.
Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і
встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують
земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна
плата. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або
користуванні (у тім числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та
землекористувачі (в тому числі орендарі).
Стягуючи
плату за землю, дотримуються такого розмежування: землі сільськогосподарського
призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва або призначені для
цієї мети); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених
законодавством).
Плата
за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку
встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від
грошової оцінки цих угідь.
Плата
за землі населених пунктів. Ставки земельного по датку встановлено в розмірі 1%
від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено,
то використовуються середні ставки земельного податку (за 1 м2). Ці ставки
диференційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони
збільшуються зі збільшенням його кількості.
Передбачене
також застосування підвищувальних коефіцієнтів до встановлених ставок у
населених пунктах курортних зон Чорноморського узбережжя, гірських і
пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.
Місцеві
ради можуть диференціювати й затверджувати ставки (виходячи із середніх ставок)
податку залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного
пункту та її функціонального використання.
З 1
липня 1997 року ставки податку на землю було підвищено в 1,81 раза проти
ставок, передбачених Законом "Про плату за землю".
Джерела
і порядок сплати земельного податку. Юридичні особи самостійно обчислюють суму
земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають
відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня
виникнення права власності або права користування землею.
Щодо
знову відведених земельних ділянок розрахунки податку здійснюються протягом
місяця з дня виникнення права власності або користування ділянкою.
Якщо
земельна ділянка, що на ній розміщено будівлю, перебуває у спільній власності
кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них,
пропорційно до частки його власності на будівлю.
Розмір,
умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою
учасників договору оренди - орендодавця (власника) та орендаря.
Суб'єкти
підприємницької діяльності сплачують земельний податок за рахунок собівартості.
Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він
зменшує суму оподаткованого прибутку, а відтак і податку на прибуток.
За
несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в розмірі 0,3% суми
заборгованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення
орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна
перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.
|