Фінансову
стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю,
її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну
перспективу.
Оцінка
фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та
структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його
фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності
фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної
діяльності.
Відповідно
до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна
назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:
1)
абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли
власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
2)
нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою
власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
3)
нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок
власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових
кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і
витрат;
4)
кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх
формування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійким
можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне
забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської
заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.
Оцінку
фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі
комплексу показників.
Розглянемо
на умовному прикладі порядок розрахунку нормативних значень коефіцієнта
співвідношення позикових та власних коштів, тобто коефіцієнта структури коштів
підприємства. Нормативні показники розраховують фінансові аналітики
підприємства.
За відповідний період фінансова стійкість підприємства
поліпшилась. Так, якщо на початок періоду, що аналізується, значення
коефіцієнта автономії (відношення власних коштів до вартості майна) становило
0,1 (10 %), то на кінець цього періоду воно збільшилось до 0,7 (70 %).
Збільшився
коефіцієнт маневреності власних коштів. Це слід розглядати як позитивну
тенденцію, оскільки таке збільшення супроводжувалось випереджаючим зростанням
власних коштів щодо позичених.
Особливу
увагу слід приділити коефіцієнту співвідношення позикових і власних коштів як
одному із основних показників оцінки фінансової стійкості. Як видно з табл.
9.6, на початок цього періоду обсяг позикових коштів у 9,6 раза перевищував
обсяг власних коштів, тоді як згідно із розрахованим раніше нормативним рівнем
названого коефіцієнта позикові кошти не повинні були перевищувати 80 % власних
коштів. На кінець періоду фактичний коефіцієнт співвідношення позикових та
власних коштів дорівнював 0,59, що на 0,41 відсоткового пункта (майже вдвічі)
нижче за нормативний (максимально допустимий) (0,98).
Отже,
підприємство за рік, що аналізується, трансформувалось із фінансове нестійкого,
залежного підприємства у підприємство з певним запасом фінансової стійкості.
Перетворення підприємства на фінансово стійке дає підстави вважати його
надійним та перспективним діловим партнером.
Ці
висновки можуть бути підтверджені і детальнішим аналізом обертання матеріальних
оборотних коштів та коштів у розрахунках.
Як
видно із таблиці, термін обертання матеріальних оборотних коштів по
підприємству набагато повільніший за термін обертання коштів у розрахунках.
Відтак можна зробити висновок, що у звітному періоді терміни обертання як
матеріальних оборотних коштів, так і обертання коштів у розрахунках зросли.
Дебіторська заборгованість перетворювалась на кошти частіше, ніж закінчувався
виробничий цикл.
|