Оборотні
кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:
1)
залежно від участі їх у кругообігу коштів;
2) за
методами планування, принципами організації та регулювання;
3) за
джерелами формування.
Відповідно
до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в
оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий
розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох
самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага
оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше
використовується оборотний капітал. Залежно від методів планування оборотні
кошти поділяються на нормовані та ненормовані. Необхідність розподілу оборотних
коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення
найліпших результатів за найменших витрат. Установлення нормативів за окремими
статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства
за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва,
залишків готової продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні
кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх
періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані
оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.
За джерелами формування оборотні кошти поділяються на: 1) власні та прирівняні
до власних; 2) залучені; 3) інші. Класифікація оборотних коштів має важливе
значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і
структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною
мірою залежить фінансовий стан підприємства. Система організації оборотних
коштів побудована на певних принципах. По-перше, надання підприємствам
самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає
оперативну самостійність у використанні оборотних коштів. По-друге, визначення
планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й
підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних
коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання
планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних
нормативів). По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з
урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на
сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних
розрахунків. По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це
означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених
коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних
коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів,
що використовуються, з метою прискорення їхнього обертання.
|