Підприємство самостійно обирає метод оцінки матеріалів при їх відпуску у виробництво. При цьому для всіх одиниць обліку матеріальних цінностей, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості використовуються, якщо матеріальні цінності, які відпускаються, та послуги, що виконуються, призначені для спеціальних замовлень чи проектів, а також для матеріалів, які не замінюють один одного. Цей метод передбачає ведення обліку фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею матеріальних цінностей.

Метод середньозваженої собівартості передбачає проведення оцінки за кожною одиницею матеріальних цінностей діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця і вартості матеріальних цінностей, які надійшли у звітному місяці, на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці.

Метод FIFO. Оцінка за цим методом базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження матеріалів.

Метод LIFO. Оцінка за цим методом базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство. Тобто матеріальні цінності, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження матеріалів (в Україні дозволено до 22.11.2004 p.).

Метод нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством, з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних ціннос­тей, праці, виробничих потужностей.