Розподіл      і      перерозподіл      валового      внутрішнього      продукту супроводжуються складним процесом формування фінансових ресурсів, їх розміщенням   і   використанням.   Останнє   зумовлюється   різноманітністю економічних зв'язків у суспільстві, багатогранністю фінансових відносин та їх специфікою. Обслуговування різноманітних видів діяльності (виробництво, торгівля, невиробнича сфера тощо), що відбуваються у процесі суспільного відтворення накладає свій відбиток на фінансові відносини. Зберігаючи свої основні риси як розподільної категорії, фінанси відображають особливості того характеру діяльності, в якому вони функціонують. У результаті діяльності суб'єктів фінансової системи виникають різні форми фінансових відносин, відповідно зумовлюючи зміст їхньої фінансової роботи. Це пов'язано з утворенням різноманітних фінансових підрозділів або сфер і ланок єдиної фінансової системи держави. Кожна така сфера і ланка виконує свою особливу роль у формуванні і використанні фінансових ресурсів. Всі фінансові підрозділи у формі сфер і ланок групуються за характером відповідних економічних відносин, урегульованих фінансово-правовими нормами, створюють єдину фінансову систему. Фінансова система характеризується внутрішньою структурою і організаційною будовою. Внутрішня структура фінансової системи являє собою сукупність відокремлених, зле взаємопов'язаних сфер і ланок, кожна з яких відображає специфічні форми та методи формування і використання фінансових ресурсів.

Фінансова система об'єднує окремі сфери і ланки в цілісну єдність.

Сфера фінансової системи характеризує узагальнену сукупність фінансових відносин за певними ознаками. У фінансовій системі України функціонують різноманітні сфери фінансових відносин, зокрема: державні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання недержавної форми власності, фінансовий ринок, фінанси домогосподарств. Ланка фінансової системи відображає відокремлену частину узагальнюючої сукупності фінансових відносин. Це, зокрема, державний і місцеві бюджети, централізовані і децентралізовані фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси комерційних суб'єктів господарювання тощо.

Організаційна будова фінансової системи являє собою сукупність фінансових організацій і установ (інституцій), які здійснюють управління фінансовою діяльністю. До органів управління фінансовою діяльністю в Україні належать Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба. Державне казначейство, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Рахункова палата. Аудиторська палата, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування. Українська державна інноваційна компанія та інші. До фінансових установ (інституцій) належать Національний банк України, комерційні банки, страхові компанії, небанківські кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди тощо), міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, інвестиційні установи.

Фінансова система являє собою сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які здійснюють процес формування фінансових ресурсів, їх розміщення і використання та керовані певними органами.

Функціонування підрозділів (сфер і ланок) фінансової системи характеризується такими ознаками:

а) застосування властивих їй методів мобілізації фінансових ре­сурсів, їх розміщення та використання;

б) відносна самостійність кожної сфери і ланки з окресленим характером функціонування;

в) взаємозумовлений зв'язок усіх сфер і ланок фінансової сис­теми. Кожна сфера і ланка може успішно функціонувати лише за ефективної діяльності системи;

г) визначення і закріплення законодавчого характеру фінансової

діяльності кожної сфери та ланки фінансової системи.

Поділ   фінансової   системи   на   окремі   ланки   і   сфери   зумовлений потребами управління економічним розвитком суспільства. Склад фінансової системи має динамічний характер. У процесі економічного розвитку суспільства одні ланки можуть відмирати, а інші виникати або доповнювати одна одну. Побудова фінансової системи здійснюється за принципами єдності і функціонального призначення.

Принцип єдності передбачає проведення єдиної економічної і фінансової політики всіма сферами і кожною ланкою фінансової системи. При цьому кожна сфера і ланка фінансової системи здійснює відрахування певної частини фінансових ресурсів до Державного бюджету й позабюджетних цільових фондів. За рахунок цих коштів забезпечується фінансування оборони й управління, соціальний захист населення, утримання соціально-культурної сфери тощо. Значна частина фінансових ресурсів залишається суб'єктам господарювання для забезпечення їх фінансово-господарської діяльності.

Принцип функціонального призначення сфер і ланок фінансової системи виражається у тому, що в кожній з них вирішується лише їй властиві завдання. Водночас кожна ланка й сфера фінансової системи мобілізує фінансові ресурси для забезпечення централізованих заходів держави і гарантування фінансової незалежності при виконанні покладених на них функцій. Для цього вони застосовують лише властиві кожній з них методи діяльності й форми мобілізацій фінансових ресурсів. Кожна сфера і ланка фінансової системи має свій апарат управління і розпоряджається власними фінансовими ресурсами відповідно до покладених на неї завдань.