В умовах переходу до ринкової економіки важливим напрямом економічних перетворень є проведення приватизації державного майна. Програми приватизації мають комплексний характер і пов'язані зі змінами не тільки в економічній, а і в політичній, соціальній, правовій та інших сферах. Суттєві зрушення при цьому відбуваються і в фінансових відносинах. Зменшуються обсяги державного сектору економіки, зростає величина фінансових ресурсів, що знаходяться у власності недержавних фізичних та юридичних осіб. На основі приватизації залучаються іноземні інвестиції. Відбуваються перетворення відносин власності. Державні органи управління переходять на використання економічних важелів в регулюванні економічних процесів.

Характерним є те, що процеси приватизації в останні десятиріччя в промислово-розвинутих країнах мають місце постійно. За тих чи інших причин певні галузі і підприємства приватизуються. В той же час, окремі з них підлягають реприватизації. Особливих розмірів приватизація набула в колишніх посткомуністичних країнах. При цьому проводиться вона в різних сферах: майна державних підприємств і установ, державного житлового фонду і державного земельного фонду. Причому, такі  перетворення,  як правило проводяться швидкими темпами та в масових розмірах.

В Україні приватизація розпочата в 1992 р. До сьогоднішнього дня більша частина державного майна (за розрахунками експертів біля 70 %) уже приватизована. Але мається ще ряд важливих об'єктів, які передбачається приватизувати в наступні періоди. По суті майже не розпочато процес приватизації державного земельного фонду. Не завершеним є процес приватизації державного житлового фонду. Особливого значення набуває завершення програм приватизації майна державних підприємств і установ.

Приватизація майна державних підприємств - це відчуження майна, яка перебуває у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності на користь фізичних та не державних юридичних осіб. Приватизація проводиться з метою створення умов для формування ринкової економіки. Для цього на основі установлених законодавством принципів здійснюються заходи щодо досягнення такої мети. Характерним є те, що з переходом до другого етапу приватизації (починаючи з 2000 р.) її принципи помітно змінились. Так, першочергово були прийняти такі принципи: надання пільг членам трудових колективів, забезпечення соціальної захищеності прав громадян, пріоритетне надання громадянам України прав на придбання майна, безоплатна передача частки майна кожному громадянину, проведення приватизації з використання приватизаційних паперів та ін. Та починаючи з 2000 р. положення про безоплатну передачу майна та використання приватизаційних паперів були скасовані.

Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки основною метою приватизації затверджено підвищення ефективності діяльності підприємств та створення конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України, одержаних від приватизації. До основних завдань приватизації відносяться: проведення її виключно за грошові кошти та з врахуванням індивідуальних особливостей підприємств; максимальне використання інститутів інфраструктури ринку цінних паперів; створення умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку об'єкта та здійснюють ефективне управління ним; створення умов для подальшого розвитку фондового ринку; підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках та ін.

До об'єктів приватизації відносяться:

1. Майно підприємств, цехів, виробництв та інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами (ЦМК).

2. Незавершене будівництво.

3. Частки (паї, акції) що належать державі у майні господарських товариств та об'єднань підприємств.

До складу об'єктів, які підлягають приватизації включаються підприємства і установи, які доцільно перетворити з державної у приватну або колективну власність з метою забезпечення їх ефективної роботи в умовах ринкової економіки. У власності держави залишаються об'єкти, які з тих чи інших причин доцільно залишити під безпосереднім контролем державних органів управління. Це підприємства і установи, розвиток яких має виключне загальнодержавне значення. Зокрема, сюди відносяться об'єкти, які забезпечують: виконання державою своїх функцій (обороноздатності, економічної незалежності, суверенітету) соціальний, культурний і науковий розвиток, виготовлення озброєння, наркотичних речовин, радіоактивних матеріалів та ін. Перелік об'єктів, які не підлягають приватизації затверджуються Верховною Радою України.

Характерним є те, що з кожним роком до списку підприємств, які підлягають приватизації, вносяться все нові і нові об'єкти. Таке збільшення проводиться за рахунок зменшення переліку підприємств і установ, що не підлягають приватизації. Поряд з цим, ВР затверджує списки державних підприємств, які підлягають корпоратизації. Це підприємства, які перетворюються у відкриті акціонерні товариства за умови передачі всіх акцій (100%) у власність держави. Таким чином створюються основи для адаптації їх роботи в умовах ринкової економіки, а також для їх подальшої приватизації.

До суб'єктів приватизації відносяться: державні органи приватизації (продавці), покупці, фінансові посередники і представники. Державні органи приватизації здійснюють підготовку об'єктів до приватизації, виконують функції продавців державного майна і здійснюють контроль за проведенням приватизаційних процесів. До державних органів приватизації відноситься Фонд державного майна України, його відділення і представництва в областях, містах і районах України, а також органи управління комунальною власністю.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (крім тих, які відносяться до органів державної влади і управління, та тих де частка державної власності у загальній вартості майна перевищує 25 %), юридичні особи інших держав. При цьому, законодавством України передбачені пільги для громадян України, які приймають участь в приватизації державного майна. Додаткові пільги одержують також товариства покупців, які створюються членами трудового колективу підприємства, що приватизується. Пільги членам трудових колективів підприємств встановлюються відповідно до окремих об'єктів і способів приватизації.

До джерел, які можуть бути використанні покупцями в процесі приватизації відносяться власні і позичені кошти. При цьому покупці можуть використовувати кошти для придбання об'єктів приватизації лише шляхом їх безготівкових перерахунків з відкритих в банках України рахунків. Позичені кошти покупців не можуть включати кредити комерційних банків, якщо вони надаються за рахунок кредитних ресурсів, одержаних від НБУ та бюджету. За умови придбання об'єкта приватизації на суму, що перевищує 500 мінімальних розмірів заробітної плати, громадянин повинен подати декларацію про доходи.

Покупці-нерезиденти набувають державне майно у процесі приватизації з оплатою його вартості у ВКВ. Перерахунок вартості об'єкту у ВКВ проводиться за обмінним курсом НБУ збільшеним на коефіцієнт, який встановлюється Фондом державного майна України. Такий коефіцієнт установлюється для всіх об'єктів приватизації, а не окремо для кожного об'єкта. Такі ж умови встановлено і для використання громадянами України ВКВ в процесі придбання об'єктів приватизації.

До фінансових посередників і представників, які приймають участь у приватизації відносяться: довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, торгівці цінними паперами, реєстратори іменних цінних паперів, депозитарії, зберігачі та інші посередники. Вони виконують посередницькі і представницькі функції. Так, довірчі товариства можуть проводити операції, які здійснюються за дорученням клієнтів. Це може бути управління грошовими коштами довірителя, пакетами цінних паперів та ін. Інвестиційні фонди мають право проводити обмін своїх цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) на акції приватизованих підприємств. Торгівці цінними паперами мають повноваження на придбання акцій приватизованих підприємств на організованих фондових ринках.

Крім вирішення задач, які виникають в процесі формування ринкової економіки, проведення приватизації державного майна має за мету залучення коштів до державного бюджету України. Останні роки обсяг грошових коштів, які залучаються до бюджету в ході приватизації зростають. Так, якщо в 2000 р. було заплановано залучити таким чином біля 2,5 млрд. грн.; то в 2001 р. - 5,9 млрд. грн. Це пов'язано з необхідністю мобілізації коштів для забезпечення запланованих видатків Державного та місцевих бюджетів. На 2002 р. заплановано залучити від приватизації 5,75 млрд. грн. Але такі кошти спрямовуються не до доходів бюджету, а як джерело його фінансування.

З метою прискорення приватизаційних процесів в Україні Президентом України в грудні 1999 р. було видано Указ "Про невідкладні заклади щодо прискорення приватизації майна в Україні", Згідно з Указом було впроваджено: більш гнучке ціноутворення при продажу об'єктів приватизації, врахування індивідуальних особливостей об'єктів, проведення реструктуризації боргових зобов'язань підприємства перед приватизацією з метою підвищення привабливості об'єкта, створення умов для появи власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку підприємства, вдосконалення механізму захисту дрібних інвесторів, залучення промислових інвесторів в процесі приватизації стратегічних підприємств, скорочення розпорошеності акцій та ін. Реалізація таких заходів привела до внесення суттєвих змін в приватизаційні процеси, які були викладені в "Державній програмі приватизації на 2000-2002 рр.".

Згідно з Програмою, здійснено перехід до проведення приватизації на індивідуальних засадах. Індивідуальна приватизація передбачає вивчення попиту на конкретний об'єкт, врахування кон'юнктури ринку, визначення способу продажу, який максимально враховує особливості підприємства. Продаж пакетів акцій рекомендовано проводити провідним, у тому числі, промисловим інвесторам. Промисловий інвестор - це вітчизняний або іноземний інвестор, який зацікавлений у збережені частки підприємства на ринках продукції, організує не менше 3 років виробництво продукції, споживає продукцію об'єкта та здійснює безпосередній контроль над підприємством не менше року. До проведення приватизації здійснюється передприватизаційна підготовка об'єкта. З метою вдосконалення організаційної структури підприємства, оздоровлення його фінансового стану та забезпечення інвестиційної привабливості може проводитися реструктуризація підприємства або реорганізація ВАТ.

Приватизація майна державних підприємств проводиться також з урахуванням галузевих та регіональних особливостей. Так, згідно з Законодавством України в АПК установлено порядок приватизації, відмінний від інших галузей. Такий порядок включає: безоплатну передачу 51 % акцій ВАТ, створених в переробних галузях недержавним сільськогосподарським підприємствам, надання права викупу акцій, які залишились не реалізованими на пільгових умовах працівникам, а також сільськогосподарським підприємствам; безоплатну передачу майна (акцій) працівникам радгоспів і прирівняним до них та ін. Особливості також передбачені в процесі приватизації об'єктів, розташованих в зоні відселення з території, що зазнала радіоактивного забруднення. При цьому виділяються зони гарантованого добровільного відселення і безумовного (обов'язкового) відселення.