В процесі проведення валютної та
грошово-кредитної політики використовуються такі інструменти: грошова база,
грошова маса, валютний курс, облікова ставка центрального банку, норми обов'язкових
резервів комерційних банків, державні цінні папери та ін. Так, проведення
девізної політики передбачає проведення регулювання валютних курсів шляхом валютних
інтервенцій та валютних обмежень, що здійснюються центральним банком країни. Валютна
інтервенція - це купівля або продаж центральним банком іноземної валюти
з метою впливу на динаміку курсу національної валюти. Валютні обмеження -
заходи з обмеження обігу іноземних валют в країні. До них, зокрема, відносяться
заборона вільної купівлі-продажу валюти, прийняття нормативів обов'язкового
продажу валютних надходжень для суб'єктів господарської діяльності, ліцензування
валютних операцій та ін.
Регулювання валютних курсів центральним
банком шляхом проведення валютних інтервенцій здійснюється таким чином. З метою
підвищення або утримання курсу власної грошової одиниці центральний банк продає
іноземну валюту. Для забезпечення зниження курсу своєї валюти центральний банк
скуповує іноземну валюту з оплатою її національною грошовою масою. Продаж
валютних коштів здійснюється за рахунок валютних резервів центрального банку.
Купівля іноземної валюти проводиться за рахунок коштів, що маються у
розпорядженні центрального банку. При цьому куплена валюта як правило,
використовується з метою поповнення валютних резервів.
Для прикладу розглянемо операції НБУ з проведення торгів доларами
США на УМВБ в березні 2002 р. (цифри умовні). З метою проведення інтервенцій на
купівлю доларів було витрачено 81,0 мли. грн. (для закупівлі 15 млн. дол. за
середньозваженим курсом 5,4 грн. за 1 дол.). Таким чином попереджувалася
можлива ревальвація гривні. При цьому збільшувалися страхові валютні резерви
НБУ. Разом з тим, в окремі дні березня переважали інтервенції на продаж доларів
США (і відповідно купівлі гривні). Такі операції здійснювалися з метою
попередження девальвації вітчизняної грошової одиниці. На них витрачено 2,4
млн. дол. (12,96% млн. грн.). Таким чином по американському долару за березень
місяць утворилося сальдо інтервенцій в 12,6 млн. дол. на купівлю. Стосовно
гривні таке сальдо складало 68,04 млн. грн. на продаж.
При проведенні дисконтної політики
центральний банк шляхом підвищення облікової ставки намагається зменшити попит
комерційних банків на кредити, що надаються центральним банком. Результатом є зменшення суми кредитів (або здійснюється
кредитна рестрикція). Такі операції, як правило, приводять до скорочення
грошової маси в обігу, збереження валютних резервів, підтримки курсу
національної валюти та стимулювання залучення іноземних капіталів. І, навпаки,
зниження облікової ставки центрального банку приводе до зростання обсягів
кредитування економіки (кредитка експансія), що зумовлює збільшення грошової
маси в обігу, підвищення ділової активності, зменшення надходження іноземного
капіталу та ін. Та в умовах, коли кредитна експансія виходе з-під контролю,
такі процеси починають супроводжуватися стрімким зростанням інфляції.
Регулювання валютного курсу з боку
центрального банку має значення не тільки для розвитку ділової активності в
країні, а і в проведенні міжнародних економічних операцій. В умовах, коли
проводиться девальвація національної валюти, створюються більш сприятливі
фінансові основи, для збільшення експортних операцій суб'єктами господарювання.
Ревальвація вітчизняної валюти стимулює збільшення імпортних операцій. Та варто
звернути увагу на те, що ці процеси (ревальвації і девальвації валюти) не
приводять до миттєвих змін в динаміці імпорту та експорту. Так, за розрахунками
зарубіжних експертів в результаті ревальвації внутрішня ціна на імпортні товари
знижується повільніше, ніж зростають ціни на експортні товари. Тому протягом
певного періоду такі зміни не приводять до погіршення торгового балансу країни.
Однім із інструментів регулювання
грошово-кредитної системи з боку НБУ є встановлення процентних ставок за своїми
операціями. З метою впливу на основні макроекономічні показники розвитку країни
НБУ використовує такі процентні ставки: облікову ставку, ставку рефінансування
під час проведення тендеру, ломбардну ставку (ставку "овернайт") та
ставку за розміщені депозитні сертифікати НБУ. За допомогою облікової ставки центральний банк установлює
орієнтири для суб'єктів грошово-кредитного ринку щодо вартості залучених і
розміщених грошових коштів. Ставка
рефінансування відображає
вартість кредитних ресурсів під час тендерів, що проводяться з їх продажу. Ломбардна ставка використовується при наданні
кредитів комерційним банкам з підтримки їх миттєвої ліквідності.
Розмір облікової ставки має бути не
менше, ніж на три процентних пункти більшим від рівня інфляції. Величина
облікової ставки залежить від потреби в грошових ресурсах; міграції капіталу;
рівня інфляції, обсягу грошової маси в обігу; структури випущених платіжних засобів,
процентних ставок за кредитами та депозитами комерційних банків та ін. При
розрахунках облікової ставки приймаються такі показники: 1 проценту зростання
інфляції може відповідати від 1,0 до 1,5 % зростання облікової ставки. Зниження
темпів реального ВВП на 1% може відповідати зниженню облікової ставки на 0,5 %.
Облікова ставка розраховується щомісячно.
Розрахунок облікової ставки (Ос) НБУ
проводиться за такою формулою:
Ос = Бс + К + Рф - 0,5 ВВП,
де Бс - базова процент на ставка; К -
коефіцієнт приросту облікової ставки на 1 % зростання інфляції; Рф - фактичний
рівень інфляції в річному обчисленні; ВВП - зниження темпів реального ВВП. Базова
процентна ставка - середня процента ставка, що використовується центральними
банками країн Європи при проведенні рефінансування своїх комерційних банків.
За допомогою зміни величини облікової
ставки центральний банк здійснює регулювання таких параметрів:
- обсягів
кредитування економіки з боку комерційних банків (підвищення облікової ставки
викликає, як правило, зменшення кредитування економіки, а зниження - його
розширення);
- динаміки попиту та пропозиції на цінні
напери і їх курсів (зростання облікової ставки обертається підвищенням ставок
за кредитами і депозитами, що обумовлює зменшенню копиту на цінні папери і
збільшенню їх пропозиції).
Практика свідчить, що облікова ставка
підвищується в періоди економічною зростання і залишається незмінною на протязі
депресії та спаду.
|