Суб'єкти фінансової діяльності проводять операції не тільки в межах своєї країни. На основі міжнародного поділу праці одержують розвиток обмін товарами та послугами між різними країнами, обіг капіталами, кредитними ресурсами, трансфертними платежами та ін. Таке співробітництво супроводжується проведенням фінансових операцій між суб'єктами різних держав. До них, зокрема, відносяться: фінансування послуг, проведення інвестиційної діяльності, здійснення переводів, обмінів та торгівлі валютними цінностями, організація емісії і розміщення фінансових інструментів на міжнародних фінансових ринках, використання іноземних кредитів та ін.

Такі операції проводяться різними суб'єктами: громадянами, підприємствами і установами, об'єднаннями підприємств, державними органами управління, міжнародними фінансовими організаціями та іншими учасниками. До об'єктів фінансової діяльності в міжнародній сфері відносяться товари, послуги, доходи, трансферти, капітали та ін. Міжнародні фінансові операції - це фінансові операції, що проводяться суб'єктами різних країн з метою забезпечення розвитку держави. Вони здійснюються з використанням різних форм міжнародник розрахунків. До таких форм відносяться: інкасо, акредитиви та банківські перекази.

До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні відносяться:

- фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території України;

- юридичні особи, які зареєстровані в Україні і мають, постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші господарські товариства, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні дома, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання та ін.), в тому числі юридичні особи, капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів;

- об'єднання юридичних та фізичних осіб, які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження в Україні;

- структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства, які мають постійне місцезнаходження на території України;

- державні органи управління;

- інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законодавством України.

До складу міжнародних фінансових операцій відносяться залучення депозитів, надання кредитів, проведення страхування, надання фінансових гарантій, торгівля валютними цінностями, випуск і розміщення цінних паперів, виконання грошових переказів та інші операції, що здійснюються між суб'єктами різних країн.

Міжнародні розрахунки - це система виконання грошових вимог і зобов'язань, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі обміну відповідними об'єктами. Вони включають розрахунки за експортно-імпортними операціями, що супроводжують рух капіталу, за потоками інвестицій, за формуванням резервів та ін. Міжнародні розрахунки можуть проводитися як в готівковій, так і в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки в сфері зовнішньо-економічної діяльності, як правило, здійснюються через банки. До їх виконання банки використовують кореспондентські рахунки "Лоро" та "Ностро". До основних форм безготівкових, міжнародних розрахунків відноситься інкасо, акредитиви і банківські перекази. Інкасо - це операція, за допомогою якої банк за дорученням клієнта одержує кошти, перераховані іншому клієнту і зараховує їх на його рахунок. Акредитив - це документ, за яким один банк (згідно з заявкою клієнта) доручає іншому банку провести оплату відповідних зобов'язань його пред'явникові. Банківський переказ - це передача грошей від однієї особи до іншої через банківські установи.

Проведення інкасових операцій передбачає, що поставка товару (послуги) передує оплаті. За використанням акредитиву спочатку здійснюється оплата продукції, а потім її відправка клієнту. В процесі проведення інкасових операцій використовуються певні документи: платіжні вимоги, платіжні доручення, чеки та ін. Можливі також розрахунки шляхом виконання планових платежів. Така форма передбачає надання рівномірних постійних послу (поставок) клієнту в обмін на періодичні платежі. Використовуються також клірингові розрахунки. При цьому рівноважні вимоги клієнтів взаємно зараховуються, а сума поверх таких заліків сплачується в порядку, передбаченому угодою.

Міжнародні фінансові операції проводяться згідно з умовами валютного регулювання, здійснення митних платежів та оподаткування, установлених законодавством країни та міжнародними угодами. Валютним регулюванням установлюються умови проведення фінансових операцій резидентів та нерезидентів з використанням вітчизняної та іноземній валют. До таких умов, зокрема, відносяться: порядок установлення та використання валютних курсів, придбання та використання іноземної валюти, відкриття та використання валютних  рахунків в іноземних та вітчизняних банках, створення і напрями використання валютних фондів, порядок організації торгівлі валютними цінностями та ін.

Валютний курс - це установлений центральним банком країни курс вітчизняної грошової одиниці до грошових одиниць інших країн. Згідно з міжнародною класифікацією у світі нараховують 5 основних типів валютних режимів: курс, фіксований щодо однієї валюти, фіксований до кошика валют, курс з обмеженою гнучкістю, з керованою гнучкістю і незалежно плаваючий курс. Практично до 2000 р. в Україні використовувався керований плаваючий курс. Центральний банк здійснював його регулювання шляхом встановлення режиму валютного коридору. З 2000 р. установлено плаваючий валютний курс з використанням з боку НБУ монетарних інструментів та обмежень спекулятивних операцій.

НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць. Цей курс застосовується резидентами і нерезидентами як розрахунковий обмінний курс для проведення та оцінки валютних операцій. Операція в іноземній валюті - це господарська операція, вартість якої визначається в іноземній валюті, або яка потребує розрахунків в іноземній валюті. НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями комерційних банків на міжбанківському валютному ринку.

Торгівля іноземною валютою на території України здійснюється виключно на міжбанківському валютному ринку України. До учасників міжбанківського валютного ринку відноситься: НБУ, уповноважені банки та фінансові установи, які одержали ліцензію на право проведення операцій з валютними цінностями. У разі, коли підприємство або установа має намір придбати іноземну валюту, необхідно здійснювати такі операції тільки на основі угоди з суб'єктами між банківського валютного ринку. При цьому, основною умовою придбання банком валюти за дорученням клієнта є наявність цілі у вигляді перерахування іноземної валюти за межі України. Така ціль виникає у зв'язку з проведенням торгових та неторгових операцій з нерезидентами.

Валюта, придбана підприємством на міжбанківському валютному ринку повинна використовуватись тільки на цілі, передбачені у заяві на придбання валюти. Умовою є також те, що з моменту зарахування на рахунок клієнта, строк використання валюти не повинен перевищувати 5 робочих днів. У випадках порушення таких умов, уповноважений банк зобов'язаний продати валюту, зараховану на рахунок клієнта. Продаж здійснюється на міжбанківському валютному ринку. У разі виникнення при цьому позитивної курсової різниці, її перераховують до державного бюджету. Від'ємна різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

У галузі зовнішньоекономічної діяльності можуть використовуватись і товарообмінні (бартерні) операції. Це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі. Такі операції передбачають проведення збалансованого за вартістю обміну товарами, роботами та послугами між суб'єктами. Обмін проводиться на основі бартерного договору. Розрахунки здійснюються згідно з цінами, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. З метою збільшення валютних надходжень в Україну, стабілізації грошової національної одиниці та оздоровлення фінансово-банківської системи КМУ може прийняти рішення про заборону бартерних операцій за відповідним переліком товарів (робіт, послуг).

Для регулювання діяльності іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні використовуються такі правові режими:

- національний режим, який передбачає, що іноземні суб'єкти мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України.

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземний суб'єкт одержує певний обсяг прав, преференцій та пільг (щодо мита, податків та зборів) за винятком випадків, які передбачені до встановлення в рамках спеціального режиму. Режим найбільшого сприяння установлюється згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до території спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна.

Для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України запроваджено обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті між валютними фондами суб'єкта господарювання. Державним валютним фондом України і валютними фондами місцевих Рад народних депутатів. Обов'язковому розподілу підлягає виручка в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів, які мають місце постійного знаходження або постійне місце проживання на території України. За кошти, які передаються до Державного валютного фонду та в місцеві валютні фонди суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують відповідну компенсацію в національній валюті за спеціально встановленим курсом НБУ.

Оподаткування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності встановлюється Верховною радою України. Податкові пільги надаються тим суб'єктам, які відповідають прийнятим критеріям. Можуть також надаватись пільги з амортизації основних виробничих фондів. Митне регулювання здійснюється згідно з законодавством України та міжнародними договорами. На території України встановлено Єдиний митний тариф, згідно з яким оподатковуються митом предмети, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території.

Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та ін.), а також іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до предмету діяльності яких входять страхові операції. Страхування таких операцій є добровільним (якщо інше не передбачено законодавством України). Страхуванню підлягають ризики, які виникають при проведенні зовнішньоекономічних операцій, експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій. Страхування інвестицій як на території України, та і за її межами здійснюється спеціалізованим страховим акціонерним товариством, контрольний пакет акцій якого належить КМУ.