Міжнародна ліквідність країни – це її здатність виконувати свої міжнародні зобов'язання, з питань погашення боргів. Для забезпечення ліквідності держава повинна мати достатні ресурси для виплати зовнішньої заборгованості в визначені періоди. При цьому така виплата повинна здійснюватися платіжними засобами, що задовольняють кредиторів. Як правило, до них відносяться міжнародні платіжні засоби. Це ВКВ, СПЗ та Євро.

З метою визначення міжнародної ліквідності країни використовується декілька показників. До них, зокрема, відносяться: золоті запаси, валютні резерви, міжнародні державні кредити, міжнародні фінансові ринки, джерела кредитування зовнішньої торгівлі. Використовуються також відносні показники, які виражені відповідними коефіцієнтами. Вони включають відношення між розмірами міжнародних платіжних засобів та обсягам зовнішньоекономічних операцій країни, імпорту товарів та послуг, експорту капіталу та ін.

Згідно з методикою, прийнятою в МВФ термін «міжнародна ліквідність» відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов'язання депозитних банків країни. При цьому для визначення міжнародної ліквідності країни міжнародні резерви, зовнішні вимоги, а також зовнішні активи співставляються з величиною зобов'язань.

До міжнародних резервів (резервних активів) відноситься частина зовнішніх активів центрального банку, що знаходиться під його контролем і може використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи непрямого впливу на розмір такого дефіциту. Зокрема, до складу міжнародних резервів включається: монетарне золото, резервна позиція країни в МВФ і СПЗ, що належать державі та іноземна валюта.

Золото монетарне - це високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, що перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління. Іноземна валюта включає готівку у ВКБ та вимоги центрального банку до нерезидентів у формі короткострокових депозитів у золоті і ВКВ, казначейські векселі, цінні папери іноземних держав (короткострокові і довгострокові), та інші вимоги, що використовуються для фінансування платіжною балансу.

Для визначення міжнародної ліквідності країни використовуються, показники діяльності на міжнародник фінансових ринках органів грошово-кредитного регулювання. В Україні до них відносяться тільки НБУ. При цьому розраховуються активи і пасиви органів грошово-кредитного регулювання країни. До основних агрегатів активів НБУ відносяться: зовнішні активи, вимоги до загального уряду, вимоги до нефінансових установ, вимоги до приватного сектора та вимоги до депозитних банків.

Зовнішні активи включають міжнародні резерви, якими володіє НБУ та інші вимоги до нерезидентів. Термін «загальний уряд» прийнятий МВФ. Він об'єднує центральні та місцеві органи державного управління, а також їх позабюджетні фонди. Вимоги НБУ до загального уряду включають: вкладення у боргові цінні папери, надані кредити (включаючи пролонговані, прострочені, сумнівні) та нараховані доходи за ними. Вимоги до депозитних банків включають кошти НБУ, що передано комерційними банками у вигляді коштів до запитання та строкових депозитів, коштів, наданих банкам за операціями репо, наданих кредитів та нарахованих доходів за депозитами та кредитами.

До основних пасивів органів грошово-кредитного регулювання відносяться такі агрегати: резервні гроші, депозити термінові, депозити ощадні, депозити в іноземній валюті, зовнішні пасиви та депозити загального уряду. Резервні гроші - це сума готівки в обігу, депозити комерційних банків у НБУ (в національній валюті і СКВ), депозити інших клієнтів НБУ в національній валюті та нараховані витрати за ними. Зовнішні пасиви охоплюють використання кредитів МВФ та зобов'язання НБУ перед нерезидентами. Депозити загального уряду - це кошти державного і місцевого бюджетів, бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з бюджетів і кошти позабюджетних фондів у НБУ.

Оцінка міжнародної ліквідності повинна враховувати також такий показник, як рахунки капіталу та інші статті. Рахунки капіталу включають розміри статутного фонду НБУ, його загальних та спеціальних резервів та інших статей. До них, зокрема, відносяться результати переоцінки, результати діяльності минулого і поточного років та резерви за сумнівними активами.