Поряд з орендою в світовій практиці поширеними є лізингові операції. Вони почали використовуватися в США, починаючи з 1952 р. В цей час було засновано першу лізингову компанію (US Lizing Соrporation). В 1960-х роках лізингові операції почали впроваджуватися і в Європі. В сучасних умовах - це одна із важливих форм фінансової діяльності, яка поширена у багатьох країнах. Лізинг часто ототожнюється з орендою. Проте, лізингові операції є більш складними у зрівнянні з орендними.

Лізинг має деякі однакові ознаки з орендою, продажем майна в розстрочку, прокатом, та залученням кредитів. Зміст лізингових операцій зводиться до мобілізації та інвестування фінансових ресурсів в розвиток підприємства шляхом залучення їх на умовах кредитування, оренди і купівлі-продажу. При цьому в таких операціях приймають участь декілька суб'єктів, а погашення заборгованості підприємства за одержані ресурси здійснюється способами, відмінними від тих, що використовуються в умовах оренди та кредитування.

Найбільш суттєвою відмінністю лізингу є те, що майно, яке передасться в користування підприємству попередньо купується тим чи іншим суб'єктом за замовленням одержувача. Разом з тим, для придбання такого майна, як правило, залучаються кредитні ресурси. Тому об'єктом лізингу є майно лізингодавця, що було придбано ним з метою передачі в користування іншій особі. При цьому об'єкт лізингу може бути придбаним лізингодавцем за власною ініціативою (для подальшої передачі в оренду) або за дорученням лізингоодержувача.

Важливим є і те, що у світовій практиці до лізингу відносять не кожну операцію з використанням орендних і кредитних відносин, а лише довготермінові операції. Лізинг розглядається як один із способів фінансування інвестиційної діяльності і активізації збуту. Позитивною стороною лізингу (з точки зору лізингоодержувача) є можливість залучення необхідних ресурсів з метою забезпечення господарської діяльності без проведення значних початкових витрат. До переваг відноситься і те, що лізингоодержувач уникає втрат, пов'язаних з моральним старінням залученого майна.

В законі України "Про лізинг", лізингові операції відносяться до підприємницької діяльності. Вони зводяться до інвестування власних або   залучених   ресурсів   в   активи    інших   суб'єктів   господарської діяльності   (лізингоодержувачів)   з   метою   одержання   прибутку.   При цьому    лізингодавець    передає    у    виключне    користування    майно лічингоодержувачу на визначений період. Важливим є і те, що залучені ресурси набуваються лізингодавцем за дорученням лізингоодержувача у відповідного продавця. Доходи лізингоодержувача при виконанні таких операцій     формуються     на     основі     виплати     лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

В   законі   України   "Про  оподаткування   прибутку  підприємств" лізинг  по суті ототожнюється з орендою. Лізингова (орендна) операція, відзначено  в п.1.18  Закону,   -   це  господарська  операція  фізичної чи юридичної   особи   (орендодавця),   що   передбачає   надання   основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Та в разі, коли лізинг   прирівнюється   до   оренди,   зникають   операції,   пов'язані   з підприємницькою діяльністю з закупівлі об'єкту, залученню фінансових ресурсів для такого  викупу,   кредитування,   прийняття  орендодавцем фінансового ризику та ін.

До суб'єктів лізингових операцій відносяться: лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового майна. Лізингодавець - це суб'єкт підприємницької діяльності, який передає в користування об'єкти лізингу. Лізингоодержувач є суб'єктом підприємницької діяльності, що одержує в користування об'єкти. До продавців лізингового майна відносяться суб'єкти підприємницької діяльності, що виготовлюють та (або) продають об'єкти. До об'єктів лізингу включається будь-яке нерухоме або рухоме майно, яке відноситься до основних фондів. Лізингові операції проводяться на основі договору лізингу у формі багатосторонньої або двосторонньої угоди.

Лізингові операції можуть проводитися в різних видах та формах. Розрізняють такі види, як фінансовий лізинг і оперативний лізинг. До фінансового лізингу відносяться такі операції, коли лізингоодержувач отримує об'єкт на період, не менший строку, за який амортизується 60 % його вартості, визначеної в день укладання договору. За період дії фінансового лізингу сума лізингових платежів повинна покривати не менше 60% вартості об'єкта. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт переходе у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Майно, одержане у фінансовий лізинг зараховується на баланс лізингоодержувача.

Оперативний лізинг має місце тоді, коли лізингоодержувач отримує в користування об'єкт на період менший строку, за який амортизується 90 % його вартості, визначеної в день укладання договору. Після закінчення оперативного лізингу він або подовжується, або об'єкт повертається лізингодавцю. Майно, що передасться в оперативний лізинг залишається на балансі лізингодавця та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача.

Об'єкт лізингу протягом строку дії договору є власністю лізингодавця. У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкту лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору. Але строк угоди не може бути меншим, ніж той період, за який амортизується 60 % вартості об'єкту лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем тільки після повної сплати  вартості об'єкту.

За користування об'єктом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати періодичні лізингові платежі. Розміри, способи, форми і строки їх проведення та умови перегляду порядку їх виплати визначаються договором лізингу. Такі платежі відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача. У разі несплати передбачених платежів протягом двох чергових строків, об'єкт на вимогу лізингодавця полягає поверненню у безспірному порядку.

Лізингові операції можуть проводитися в різних формах. За допомогою використання певних форм, суб'єкти лізингу набувають найбільш доцільних для всіх учасників способів проведення фінансових операцій. До основних форм лізингу відносяться: зворотний лізинг, пайовий лізинг та міжнародний лізинг. Зворотний лізинг передбачає, що лізингоодержувачем є власник об'єкту лізингу або продавець. В такому випадку лізингодавець купує майно у власника і передає, його в термінове користування цьому ж власнику. Такі операції проводяться з метою поповнення оборотних коштів лізингоодержувача. Зворотний лізинг можна порівняти з кредитуванням, умовою якого є застава об'єкту лізингу.

Пайовий лізинг має місце за наявності таких умов. По-перше, участі в проведені фінансових операцій багатьох суб'єктів (договір є багатостороннім); по-друге, використання лізингодавцем позичкового капіталу (шляхом залучення одного або кількох кредиторів). До вимог, що установлені законодавством України для проведення операцій в формі пайового лізингу віднесено і те, що сума кредитних ресурсів, що залучаються до виконання проекту не може становити більше 80 % вартості набутого для лізингу майна.

До   міжнародного  лізингу   відносяться   лізингові   операції,   що здійснюються суб'єктами, які є резидентами різних держав. Така форма лізингу має місце також у випадках, коли майно, передане у лізинг, або лізингові платежі перетинають державні кордони. Міжнародні лізингові операції надають можливість використання  об'єктів  інших держав  з метою організації господарської діяльності суб'єктами підприємництва в Україні.     Разом     з     тим,     міжнародна     форма    лізингу    є    більш регламентованою, оскільки вона повинна відповідати вимогам не тільки законодавства України, а і міжнародних договорів.