В умовах переходу до ринкової економіки
особлива роль в процесі кредитування підприємств і установ належить державним
гарантіям. Гарантія надається з метою забезпечення кредиторів надійністю
повернення кредитів. В ситуації, коли позичальник неспроможний виконати
передбачені платежі, гарант зобов'язаний провести необхідні розрахунки за
власні кошти. У разі, коли гарантом виступає держава, кредитування підприємств
і установ значно розширюється.
Державна
гарантія - це зобов'язання держави (в особі уряду)
повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку
невиконання позичальником зобов'язань
за одержаними позиками. Надання державних гарантій за
кредитами суттєво зменшує кредитний ризик, що супроводжується зниженням
процентних ставок за кредитами. Та з іншого боку, механізм надання державних
гарантій повинен бути зваженим,
оскільки неповернення позичальником позик приводе
до використання коштів державного бюджету. Формою надання державних
гарантій є поручительство -
це зобов'язання виконати
передбачені платежі в разі невиконання їх позичальником (частково або в
повному обсязі).
Надані державою гарантії можуть бути
внутрішніми та зовнішніми. Внутрішні
гарантії - це гарантії уряду перед резидентами країни. Зовнішні - перед нерезидентами.
У разі невиконання боржниками своїх кредитних зобов'язань гарантія уряду, по
суті перетворюється в дотацію підприємству.
А в умовах наявності гарантій нерезидентам такі дотації надаються в ВКВ, що є
фактором зростання державного зовнішнього боргу. До того ж, внаслідок
наявності бюрократичною механізму надання державних гарантій, далеко не завжди
вони використовуються з метою фінансування найбільш ефективних проектів.
Прийняття рішення про надання державних
гарантій в Україні передбачає проведення експертизи проектів. Вона здійснюється
Кабінетом Міністрів України, зокрема, для експертної оцінки залучається
Національне агентство реконструкції і розвитку; Валютно-кредитна рада, Міністерство
економіки, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів, Міністерство
зовнішніх економічних зв'язків. Остаточне рішення про надання державних
гарантій затверджується постановою Кабінету Міністрів України. З метою
забезпечення виконання державних гарантій уряд визначає банка-агента.
За розрахунками експертів з 1992 до
2000 рр. Уряд України сплатив іноземним кредиторам за боргами підприємств, біля
1 млрд. дол. Мається
також заборгованість і резидентів перед державним бюджетом з гарантій за
кредитами в сумі до 1 млрд. грн. Ці кошти повинні бути повернуті державі. При
цьому враховуються такі зобов'язання позичальників: погашення суми
заборгованості; виплата пені; оплата комісійних платежів уряду (для іноземних
кредитів); сплата процентів Мінфіну за одержані позики; повернення відсотків за
користування кредитами МБРР .
Урядом прийнято декілька конкретних
способів повернення коштів державного бюджету, виплачених внаслідок надання державних
гарантій за кредитами. До них, зокрема, відносяться:
1.Реструктуризація заборгованості.
2.Примусове
відшкодування витрат держави за гарантійними зобов'язаннями:
а)стягнення заборгованості за рахунок
продажу майна боржника (через арбітражний суд);
б) порушення справи про банкрутство
позичальника.
3.
Оформлення
заборгованості перед державним бюджетом векселями і продаж їх на біржовому
фондовому ринку.
Починаючи з 1999 р. з метою зменшення
навантаження на Державний бюджет в Україні впроваджено нові умови надання державних гарантій. Згідно з
прийнятими правилами державні гарантії можуть бути одержаними тільки за умов
наявності зустрічних безумовних
гарантій банків. Дня цього комерційні банки-агенти уряду повинні
надавати зустрічні гарантії за кредитами, гарантованими державою. За таких
умовах договір застави позичальник укладає не з урядом, а з комерційним банком.
Тоді банк несе відповідальність за кредитами, гарантованими урядом.
Схемою передбачено, що у разі настання
гарантійного випадку податкова адміністрація уповноважена покривати збитки
бюджету за рахунок активів банку-агенту. В такому разі більша частина роботи з
проведення експертної оцінки проектів перекладається на банк. Разом з цим, з
метою вдосконалення механізму надання державних гарантій також передбачено
встановлення граничного розміру гарантій
протягом бюджетного року; проведення оцінки кредитоспроможності позичальників;
визначення аудиторських фірм, що залучаються до проведення експертизи та ін.
Для впорядкування кредитних проектів,
які фінансуються за рахунок іноземних кредитів передбачається відповідна система
супроводження кредитів. Вона, зокрема, передбачає здійснення контролю: за
цільовим використанням кредитів; за фінансовим станом позичальника; за
ефективністю використання іноземного кредиту. Такий контроль здійснюється
банками-агентами КМУ, органами державної податкової служби, митними органами,
Фондом державного майна України та іншими органами.
|