Системний підхід - це напрям у методології дослідження. Він базується на вивченні об'єктів як складних систем, які складаються з окремих елементів з численними внутрішніми і зовнішніми зв'язками. Системний підхід дозволяє глибше вивчити об'єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв'язки між окремими частинами цього об'єкта.

Головні особливості системного підходу - динамічність, взаємодія, взаємозалежність і взаємозв'язок елементів системи, комплексність, цілісність, підпорядкованість, виділення провідної ланки. Системний підхід економічному аналізі дозволяє розробити науково обґрунтовані варіанти вирішення господарських завдань, визначити ефективність цих варіантів, що дає підставу для вибору найбільш доцільних управлінських рішень.

У самому процесі системного аналізу можна виділити кілька послідовних етапів.

На першому етапі дослідження об'єкт аналізу представляється як певна система. Для цього спочатку виділяють окремі частини об'єкта, які можуть розглядатися як елементи системи. Причому в конкретних випадках система може мати декілька рівнів, тобто кожен з виділених елементів першого рівня можна розглядати як самостійну систему (підсистем) і т.д. Крім того, на першому етапі аналізу повинна бути сформульована мета розвитку системи, завдання, які вона вирішує, зв'язки з іншими системами, взаємозв'язку між окремими елементами функціонування кожного елемента і системи в цілому.

Основна мета другого етапу системного аналізу - підбір показників, які здатні дати найбільш повну і якісну оцінку всім без винятку елементам, взаємозв'язкам (внутрішнім і зовнішнім), а також умовам, в яких існує система.

На третьому етапі розробляється загальна схема системи, що вивчається. Графічно вона зазвичай представляється у вигляді блочного малюнка, де кожному елементу відповідає певний блок. Окремі блоки зв'язані між собою стрілками, які показують наявність і напрямок внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи. Тут же підібрані на попередньому етапі показники розподіляються за елементами та зв'язками системи, уточнюється їх перелік (виключаються ті, що дублюють один одного, замінюються недостатньо інформаційні і т.д.).

Весь наступний, четвертий етап аналізу присвячується питанню: вивчення  в загальному вигляді економіко-математичної моделі системи. При цьому на основі якісного аналізу визначаються математичні форми всіх рівнянь і нерівностей системи. На цьому етапі за допомогою різних методів повинні бути визначені коефіцієнти всіх рівнянь і нерівностей, функції цілі та параметри обмежень.

У результаті за підсумками виконаної роботи буде отримана економіко-математична модель, яка може використовуватися для економічного аналізу обраного об'єкта.

Останній, п'ятий етап аналізу називається "робота з моделлю". Його краще за все робити на ПЕОМ у формі діалогу. Шляхом заміни окремих параметрів економіко-математичної моделі (коефіцієнтів, обмежень), які характеризують ті чи інші фактори виробництва, визначають значення функції. Порівняння цих показників з фактичними, плановими та іншими дозволяє оцінити підсумки господарювання, вплив факторів на величину результативних показників, визначити джерела і обсяг невикористаних внутрішньогосподарських резервів.

            Описаний підхід до аналізу має суттєві переваги порівняно з іншими: він забезпечує комплексність і цілеспрямованість дослідження; методологічно обґрунтовану схему пошуку резервів підвищення ефективності виробництва; об'єктивну оцінку результатів господарювання; оперативність, дієвість, обґрунтованість, точність аналізу та його висновків. Отримана економіко-математична модель може багаторазово використовуватися в аналізі і служити гарним засобом обґрунтування управлінських рішень.