Всі об'єкти АХД знаходять своє відображення в системі показників плану, обліку, звітності та інших джерелах інформації.

Кожне економічне явище, кожен процес частіше визначається не одним, відособленим, а цілим комплексом взаємопов'язаних показників. Наприклад, ефективність використання основних засобів виробництва характеризують рівень фондовіддачі, ємності, рентабельності, продуктивності праці і т.д. У зв'язку з цим вибір і обґрунтування системи показників для відображення економічних явищ і процесів (об'єктів дослідження) є важливим методологічним питанням в АХД. Від того, наскільки показники повно і точно відображають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу.

Так як в аналізі використовується велика кількість різноякісних показників, необхідна їх угрупування і систематизація.

За своїм змістом показники діляться на кількісні і якісні. До кількісних показників відносяться, наприклад, обсяг виготовленої продукції, кількість працівників, площа посівів, поголів'я худоби і т.д. Якісні показники показують суттєві особливості і властивості досліджуваних об'єктів. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, собівартість, рентабельність, врожайність культур та ін.

Зміна кількісних показників обов'язково приводь до зміни якісних, і навпаки. Так, наприклад, зростання обсяг виробництва продукції веде до зниження собівартості. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції.

Одні показники використовуються при аналізі діяльності всіх галузей національної економіки, інші - тільки в окремих галузях. За цією ознакою вони поділяються на загальні та специфічні. До загальних відносяться показники валової продукції, продуктивності праці, прибутку, собівартості та ін.. Прикладом специфічних показників для окремих галузей і підприємств можуть бути калорійність кам'яного вугілля, вологість торфу, жирність молока, врожайність культур і т.д.

Показники, використовувані в АХД, за ступенем синтезу поділяються також на узагальнюючі, приватні та допоміжні (непрямі). Перші з них застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ. Приватні показники відображають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Наприклад, узагальнюючими показниками продуктивності праці є середньорічна, середньоденна, годинна вироблення продукції одним працівником. До приватним показниками продуктивності праці належать витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції певного виду або кількість виробленої продукції за одиницю робочого часу.

Допоміжні (непрямі) показники використовуються для більш повної характеристики того чи Іншого об'єкта аналізу. Наприклад, кількість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт.

Аналітичні показники діляться на абсолютні та відносні. Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість. Відносні показники показують співвідношення яких-небудь двох абсолютних показників. Визначаються вони у відсотках, коефіцієнта або індексах.

Абсолютні показники у свою чергу поділяються на натуральні, умовно-натуральні і вартісні. Натуральні показники виражають величину явища у фізичних одиницях виміру (маса, довжина, обсяг і т.д.). Вартісні показники показують величину складних явищ в грошовому вимірі.

При вивченні причинно-наслідкових відносин показники діляться на факторні і результативні.

Якщо той чи інший показник розглядається як результат впливу однієї чи кількох причин і виступає в якості об'єкта дослідження, то при вивченні взаємозв'язків він називається результативним.

Показники, які визначають поведінку результативного показника і виступають в якості причин зміни його величини, називаються факторними.

За способом формування розрізняють показники нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, норми амортизації, ціни та ін..); планові (дані планів економічного і соціального розвитку підприємства, госпрозрахункові завдання внутрішньогосподарським підрозділам); облікові (дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку); звітні (дані бухгалтерської, статистичної і оперативної звітності); аналітичні (оціночні), які обчислюються в ході самого аналізу для оцінки результатів і ефективності роботи підприємства.

Всі показники, які використовуються в аналізі, взаємопов'язані і взаємообумовлені. Це випливає з реально існуючих зв'язків між економічними явищами, які вони описують.

Комплексне вивчення економіки підприємств передбачає систематизацію показників, тому що сукупність показників, якою би вичерпною вона не була, без урахування їх взаємозв'язку, співпідпорядкованості, не може дати цього уявлення про ефективність господарської діяльності. Необхідно, щоб конкретні дані про різні види діяльності були органічно пов'язані між собою в єдиній комплексній системі.

Показники, які утворюють підсистеми, можна розбити на вхідні та вихідні, загальні та приватні. За допомогою вхідних і вихідних показників здійснюється взаємозв'язок підсистем. Вихідний показник одної підсистеми є вхідним для інших підсистем.

Показники організаційно-технічного рівня характеризують виробничу структуру виробництва, структуру управління, рівень концентрації і спеціалізації виробництва, тривалість виробничого циклу, технічну та енергетичну озброєність праці, ступінь механізації та автоматизації, прогресивність технологічних процесів і т.д. В сільському господарстві, крім цього, потрібного враховувати природно-кліматичні умови господарства.

Показники приведеної підсистеми впливають на всі інші показники господарювання і, в першу чергу, на об'єм виробництва і реалізацію продукції, її якість, на ступінь використання виробничих ресурсів (продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаловіддачу), а також на інші показники економічної ефективності: собівартість, прибуток, рентабельність і т.д. Тому аналіз господарської діяльності потрібно починати з вивчення цієї підсистеми.

Показники другої підсистеми характеризують забезпеченість підприємства основними засобами виробництва, устаткуванням, матеріальними і трудовими ресурсами. Від того, на скільки повно і своєчасно забезпечується виробництво всіма необхідними засобами, залежить вихід продукції, собівартість, прибуток, рентабельність, фінансовий стан підприємства.

Третій блок включає показники продуктивності продукції: об'єм валової і товарної продукції у вартісному, натуральному та умовно-натуральному вимірюванні, структуру продукції, її якість, ритмічність виробництва та ін.

До показників четвертого блоку відносять дані про об'єм відвантажень і реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Вони дуже тісно пов'язані з показниками третього і дев'ятого блоків.

Основними показниками підсистеми 5 є фондовіддача, фондомісткість, середньорічна вартість основних засобів виробництва, амортизація. Нарівні з цими показниками велике значення мають і інші, наприклад, середньо-годинне вироблення продукції на одиницю устаткування, коефіцієнт використання наявного устаткування і т.д. Від залежить рівень фондовіддачі.

В підсистемі 6 основними показниками являються матеріалоємність, матеріаловіддача, вартість використаних предметів праці за відрізок часу, що аналізується. Вони тісно пов'язані з показниками підсистем 7, 8, 9, 10. Від економного використання матеріалів залежить вихід продукції, собівартість, а значить і сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства.

До останньої підсистеми (блок 10) відносять показники, які характеризують наявність і структуру капіталу підприємства за складом його джерел і форм розміщення, ефективність і інтенсивність використання власних і позичених засобів, відносини з фінансовими органами, банками, вищестоящими організаціями, працівниками свого підприємства з приводу використання власного і позиченого капіталу, а також фактори, які визначають ці відносини.

До цієї підсистеми відносять також показники, які характеризують використання прибутку, фондів накопичення і споживання, кредитів банків, платоспроможність, його фінансову стійкість. Вони залежать від показників всіх попередніх підсистем і в свою чергу сильно впливають на показники організаційно-технічного рівня підприємства, об'єм виробництва продукції, ефективність використання матеріальних і трудових ресурсів.

Таким чином, всі показники господарської діяльності підприємства є в тісному зв'язку і залежності, які необхідно враховувати в комплексному аналізі. Взаємозв'язок основних показників визначає послідовність здійснення аналізу від вивчення первинних показників до узагальнених. Така послідовність відповідає об'єктивній основі формування економічних показників.

Наприклад, щоб визначити плановий об'єм виробництва продукції, потрібно знати умови і можливості виробництва, його забезпеченість необхідними засобами в необхідних пропорціях та досягнутий рівень використання засобів праці, предметів праці і трудових ресурсів. Тільки з урахуванням цього можна точно обґрунтувати об'єм виробництва продукції. Собівартість одиниці продукції можна обчислити, знаючи витрати праці, матеріалів, сировини, суму амортизації та ін., а також об'єм виробництва продукції. Фінансовий результат можна визначити після реалізації продукції шляхом порівняння суми виручки з сумою витрат на виробництво і реалізацію продукції і т.д. В такій послідовності формуються показники при складанні плану соціального та економічного розвитку підприємства, в такій послідовності повинен проводитись і аналіз господарської діяльності. Але це не виключає і зворотну послідовність аналізу - від узагальнюючих показників до приватних. Головне, щоб при цьому була забезпечена системність, враховувався взаємозв'язок окремих блоків аналізу між собою і досягалась єдність результатів аналізу по кожному розділі.