В умовах ринкової конкуренції ділова репутація
фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке
вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250,
визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво
клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено
порушення) та власників підприємства-клієнта. У стандарті зазначено, що,
вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів,
необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.
Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як
правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти
недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком
можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких
країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення
у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба
отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок
служити громадським інтересам.
Наступний параграф цього стандарту визначає
право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша
робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові. Проте і в цьому разі
зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною
консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та
контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор.
Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм
клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.
Ринок послуг з міжнародного аудиту в Україні
ще тільки формується, і тому небагато підприємств мають досвід співпраці з
міжнародними аудиторськими фірмами: наприклад, за неофіційними даними, лише
близько 10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит.
Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а
також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої
зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на
одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і
важливим для успіху подальшої співпраці.
Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно
виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із
потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива
проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є
привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція,
міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до
друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не
має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з
представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або
банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).
Для того, щоб визначити, чи варто за наявних
умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії
(або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен
виконати певні процедури:
- ознайомитися з галуззю, в якій працює
клієнт, та його конкретним бізнесом;
- отримати та проаналізувати фінансову
інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх
сторін, таких як банки, юридичні компанії;
- якщо клієнт міняє аудитора, необхідно
зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;
- проаналізувати особливі обставини, через які
цей проект може вважатися особливо ризикованим;
- оцінити незалежність аудиторської фірми та
її здатність задовольнити потреби клієнта;
- визначити, чи прийняття клієнта не
суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки.
Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним
та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність
майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про
перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з
"аудитом першого року". Клієнта необхідно поінформувати про сутність
аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме
на себе аудитор.
Потрібно також домовитися про час проведення
перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва
тощо) та суму і порядок оплати.
Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить
прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути
з'ясовані такі питання:
- чи має аудитор достатні знання про
діяльність клієнта та де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу
відповідно до потреб клієнта?
- чи вчасно був призначений аудитор і чи має
він змогу відповідно спланувати свою роботу й отримати достатньо компетентних
свідчень (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової
звітності?
- чи відповідає виконання цього проекту
професійним інтересам аудитора?
Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і
надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про
які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається
"Лист-згода". Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму
контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження
непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та
відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі
положення: - мета аудиту; - очікувана дата закінчення аудиту; -
відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність; - обсяг аудиту.
Інша інформація щодо результатів аудиту.
Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи
внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення
даних можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути
забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації. В
українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо
надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг.
Замовник доручає, а виконавець зобов'язується
здійснити аудиторські послуги.
|