Одним
із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи
з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення
предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати
економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що
перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен
розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.
Аудит як складова економічного контролю виявляє
і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її
ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам,
досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів,
дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції,
достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та
звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є
договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма
формами обороту суспільне необхідного продукту.
Метод аудиторської діяльності. Метод - шлях
пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання - діалектика. Метод - це спосіб
дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за
допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.
В аудиті застосовуються загальнонаукові
методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і
формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія,
вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.
За останні роки в науку увійшли методичні
прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні
завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час
проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного
виконання поставлених завдань.
У межах загального діалектичного методу
застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. За індуктивного методу об'єкт
вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні
положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах.
Дедуктивний метод, котрий передбачає логічне
виведення конкретних положень із загальних, використовують при вивченні
фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й
ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. А для оцінки окремих
господарських операцій, розв'язання різних локальних завдань використовується в
основному індуктивний метод. Об'єкти аудиторської діяльності. Під об'єктами аудиторської
діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні,
інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких
може бути оцінено кількісно та якісно.
Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом
і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками.
До об'єктів аудиту, зокрема, відносять:
- установчі документи організації
(підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової
діяльності, формування та змін статутного капіталу;
- розрахунки з оплати праці;
- ресурси - засоби і предмети праці, трудові
ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи;
- господарські процеси - економічні процеси
впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне
забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й
допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;
- економічні результати діяльності;
- організаційні форми управління;
- методи управління - системи стимулювання,
внутрішньовиробничий госпрозрахунок;
- функції управління - планування, облік,
контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.
Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких
оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.
Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді,
коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і
доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів.
Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють
під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли
з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і
стимулювання.
Оцінка майбутнього стану об'єкта - результат
аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи
управління.
Віднесення об'єктів до конкретної групи часто
залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан
бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік
розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою
вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.
|