Дослідження західних економістів вказують на те, що рівень ухилення від оподаткування залежить від багатьох чинників, як економічних, так і політичних, історичних, психологічних, тощо (один із американських економістів налічив 18 факторів). Серед найбільш важливих – рівень податкових ставок, ефективність та компетентність діяльності податкових органів, законослухняність платників податків, рівень довіри населення до діючої влади щодо ефективного використання нею коштів, отриманих від податків, тощо.

В залежності від методів ухилення від оподаткування можна класифікувати їх за слідуючими ознаками:

 - нелегальна діяльність з виробництва товарів та надання послуг ( тобто тіньова економіка);

 - приховування об’єктів оподаткування в межах легальної діяльності;

 - фальсифікація обліку;

 - маскування дійсних ситуацій іншими фіктивними юридичними ситуаціями;

 - неумисні правопорушення і помилки.

Податкова оптимізація чи податкове планування як процес зменшення податкового навантаження в рамках легальної діяльності з використанням законних методів може відбуватись як у сфері національного, так і міжнародного бізнесу. Цей процес передбачає різні умови оподаткування в залежності від складу платників чи виду товарів або існування податкових пільг.

Перекладання податків – це процес такої зміни цін на товари та послуги, при якому платник отримує можливість повністю чи частково перекласти податкове навантаження на інших осіб ( на своїх покупців чи постачальників). Існують податки, перекладання яких закладено законодавцем вже в механізмі їх стягнення (непрямі податки), інші податки передбачають податкове навантаження саме на платника (прямі податки), але чи відбувається це в реальній економічній ситуації – питання не має однозначного вирішення, оскільки процес перекладання є дуже складним явищем і залежить від багатьох чинників.

Існують два методи, за допомогою яких держава може впливати на економіку: прямий та непрямий. Переважання прямих методів є ознакою адміністративно-централізованої економіки, а пряме втручання може відбуватись за рахунок встановлення державних цін, обсягів виробництва або імпортування товарів, рентабельності, тощо. Непрямі методи економічного регулювання застосовуються в умовах ринкових відносин, і включають в себе досить багато інструментів. Зокрема, Дж. Стігліц вирізняє такі регулятивні блоки: грошово-кредитний; бюджетно-податковий; зовнішньоекономічний; соціальний. В свою чергу, кожний з цих блоків містить певні складові елементи, які можна використовувати для втручання в економічні процеси.

Проблеми інфляції стали актуальними в економічно розвинутих країнах в кінці минулого століття. До цього часу іфляційні тенденції не мали сталого характеру і виникали епізодично, в періоди військових конфліктів, коли держава використовувала емісію для покриття бюджетних видатків, або були наслідком циклічного розвитку економіки. Починаючи з 70-х років інфляційний процес став постійним супутником економічного зростання.

Існує ряд обмежень щодо використання податкової політики як регулюючого чинника:

Подвійне оподаткування в міжнародному бізнесі означає багаторазове оподаткування одного і того ж об’єкта оподаткування однотипними податками в різних країнах. Подвійне оподаткування має наслідком погіршення інвестиційного клімату у відповідних країнах, зменшення доходів бюджету та "втечу капіталів ” за кордон, тобто може сприяти великій зацікавленості платників в ухиленні від сплати податків. Ця проблема набула великого значення вже на початку минулого століття, а з розширенням економічних зв’язків між країнами, глобалізацією світової економіки стала одним із аспектів міжнародного економічного та фінансового співробітництва.

В умовах ринкових відносин розвиток економіки має циклічний характер, тому держава може використовувати непрямі методи, в тому числі і податкову політику для макроекономічного регулювання, тобто для стабілізації економічного циклу (короткотермінові завдання) та стимулювання економічного зростання (довгострокові завдання). Для вирішення цих завдань використовуються різні важелі.

Податкова політика може впливати на мікроекономічні показники за рахунок диференціації умов оподаткування як для окремих товарів або товарних груп, так і для платників, в залежності від завдань, які намагається досягнути держава. При цьому завдання, які вирішує податкова політика, можуть мати цілі втручання в економічні процеси: стимулювання чи обмеження виробництва того чи іншого товару, розвиток визначених галузей виробництва, розвиток виробництва на певних територіях, стимулювання науково-технічного прогресу, регулювання експорту та імпорту, вирішення соціальних проблем, тощо.