Державний
борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг - це заборгованість державних органів
управління перед іншими державними структурами та перед резидентами. Зовнішній борг - це сукупність
зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими
організаціями, іншими країнами та нерезидентами.
Згідно
з Законом України "Про державний внутрішній борг України", до
державного внутрішнього боргу відносяться строкові боргові зобов'язання уряду
України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а
також позики, здійснені при безумовній гарантії уряду. Державний борг складається
із заборгованості минулих років, та поточних зобов'язань. Боргові
зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у
грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня
заборгованість включає також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР,
прийняту на себе Україною.
Внутрішній
державний борг включає сукупність всіх боргових зобов'язань держави, включаючи
адміністративно управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в
державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, які виникають
у зв'язку з залученням коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та
зобов'язання виплат державних пенсій. Розрізняють борги держави, які є
офіціально визнаними (експліцитні борги) і не підтверджені, або імпліцитні
борги. Останні зобов'язання, як правило, не враховуються у складі державного
боргу, але в дійсності вони повинні включатись до його структури. До складу внутрішнього
державного боргу України входять такі зобов'язання:
1. Заборгованість КМУ перед
НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні
папери.
2. Заборгованість з погашення
та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками.
3. Зобов'язання щодо погашення
та компенсації виплат населенню на залишки вкладів в Ощадному банку України.
4. Грошові кошти, які призначені
для погашення зобов'язань з виплати заробітної плати в державних установах,
пенсій, стипендій та інших передбачених законодавства обов'язкових виплат
громадянам.
5. Зобов'язання перед
комерційними банками і іншими юридичними особами за гарантіями з наданих
кредитів та позик.
6. Компенсація заборгованості суб'єктам підприємницької
діяльності
з поверненням ПДВ.
З
загальної суми офіційно визнаного боргу (яка за оцінками експертів в 2000 році
складала біля 25 млрд. грн.) до 80 % заборгованості випадає на НБУ, Зокрема,
розміри пакету ОВДП, який знаходиться у розпорядженні центрального банку
України, складає біля 13 млрд. грн. Характерною рисою такої заборгованості є
те, що, по-перше, вона являє собою
зобов'язання одного органу
державного управління перед іншим.
Тому
борги уряду перед НБУ є формальними і за рішенням Верховної Ради України можуть
бути водночас ліквідованими. Проте, таке списання не може пройти
безслідно для регулювання параметрів макроєкономічного розвитку країни, оскільки
з центрального банку буде вилучена значна частина активів. Другою важливою
особливістю заборгованості уряду перед НБУ є те, що частина її сформована на неринковій
основі. Кредити НБУ не можуть бути проданими на фінансовому ринку, а це
значно ускладнює проведення фінансових операцій з такою заборгованістю. Що ж
стосується державних облігацій, то вони можуть здійснювати обіг на фінансовому
ринку, але за несприятливих умов (висока доходність, низький попит, проведення
їх конверсії та ін.) і ці інструменти не здійснюють обігу на ринках.
Третьою
особливістю заборгованості уряду перед астральним банком є те, що значна чашина
її складає прострочені емісійні кредити. Строки погашення і
обслуговування таких кредитів давно пройшли, але зобов'язання уряду не виконані.
Такі позики було видано на основі проведення додаткових первинних емісій.
Неповернення боргів центрального банку вчасно виступає, як фактор, який сприяє
дестабілізації макроекономічного розвитку країни. Списання боргів уряду НБУ теж
не можна назвати доцільною операцією. Адже в такому разі різко зменшуються
активи центрального банку, що може привести до погіршення його відносин з
закордонними банками, накладання арештів на рахунки вітчизняних комерційних
банків в інших країнах та ін.
З
метою регулювання граничних розмірів державного внутрішнього боргу Верховна
Рада України, приймаючи Закон про Державний бюджет на поточний рік, починаючи з
1998 р., затверджує граничну суму внутрішнього боргу на кінець періоду. Така
сума є обмеженням для проведення операцій уряду з позиками та виплатою заборгованості, яга виникла в
попередні періоди.
Важливою складовою частиною
внутрішнього державного боргу є заборгованість,
яка виникла на основі вкладів громадян в Ощадний банк України. Загальна
сума заборгованості за такими вкладами, за оцінками фахівців, досягає 132 млрд.
грн. Офіційно вона не врахована в сукупній сумі державного боргу. Це пов'язано
з тим, що кошти громадян, які свого часу (в період існування СРСР) вкладено в
Ощадний банк було переведено в Держбанк СРСР. Та все ж ці вклади зараз доцільно
враховувати в структурі внутрішнього державного боргу.
|