Факторингові послуги
Факторинг
- одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у банківській практиці
у 50-х роках.
Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з
метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних
послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу
боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою
товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг,
таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги.
У
факторингу беруть участь три сторони:
-
фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку);
-
постачальник;
-
покупець.
Розрізняють
два види факторингу:
1.
Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в
собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за
клієнтом зберігаються лише виробничі функції;
2.
Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги
цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним
від банку.
Факторингова
послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без
фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи,
що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на
користь клієнта грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування
фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор
купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90%
від суми боргу. Решта 10-20%, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику
до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму
клієнтові.
Факторингова
послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має
бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу
дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується
здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори
направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором.
У
договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту
несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів;
негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому
пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта).
Доходи
фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин:
-
комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми
придбаних банком рахунків);
-
позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс.
Внаслідок
швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом
користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від
комісійних платежів.
|